Дослідники з Інституту математики та природознавства Макса Планка розробили формальну основу та емпіричну методологію для аналізу метафор, підтвердивши, що вони є не просто риторичними прийомами, а стійкими лінгвістичними та когнітивними структурами, що глибоко впливають на мислення та мову. Цей підхід, заснований на принципах когнітивної лінгвістики, розглядає метафору як фундаментальний механізм пізнання, що структурує абстрактні поняття через конкретні, набуті досвідом знання. Використовуючи інструменти складних систем, дослідження виявило мережу метафор із чіткими абстрактними та конкретними категоріями, а також два ключові метафоричні процеси: перенесення знань з конкретних до абстрактних тем та виникнення нових перенесень між конкретними областями. Ці висновки, опубліковані в PLOS Complex Systems, підтверджують, що метафори виникають завдяки контрасту та напрузі між темами, сприяючи переосмисленню та відкриттю нових подібностей, систематично переносячи структури між доменами та стаючи частиною когнітивних систем мислення.
Дослідження виявило, що метафори часто спираються на фізичні вирази, що позначають конкретні вихідні домени, для опису абстрактних цільових доменів. Цей процес, відомий як концептуальне метафоричне моделювання, дозволяє розуміти складні ідеї, пов'язуючи їх із більш знайомими та втіленими переживаннями, зокрема, абстрактні поняття, такі як час або емоції, осмислюються через просторові або фізичні аналогії. Це свідчить про те, що метафора є ключовим інструментом для осмислення невідомого та формування світогляду. Висновки мають значні наслідки для когнітивної лінгвістики, філософії мови, а також потенційно для штучного інтелекту та машинного навчання, допомагаючи у створенні більш ефективних систем ШІ, здатних до глибшого розуміння та генерації мови, підкреслюючи, що метафори є фундаментальними будівельними блоками мислення та комунікації.