Кожна родина має свій неповторний спосіб спілкування, який лінгвісти називають "фемілектом" – це унікальна мова, що складається зі слів та фраз, зрозумілих лише членам цієї родини.
Професорка Синтія Гордон з Джорджтаунського університету, авторка книги "Створення значень, створення сім'ї", глибоко досліджувала це явище. Вона зазначає: "Усі соціальні групи – сім'ї, організації, групи друзів – мають специфічні, шаблонні способи використання мови, і саме через мову ми пов'язуємо себе разом". Дослідження Гордон, яке тривало понад два десятиліття, включало запис щоденних взаємодій батьків з чотирьох родин. Ці записи виявили виразні мовні звички кожної сім'ї.
Наприклад, батьки могли використовувати вислів "Їй потрібна баба зараз" для позначення пляшечки для малюка або "вона хоче ну-ну" для локшини – терміни, які зберігалися навіть за відсутності дітей. Зародження фемілекту часто починається з маленьких дітей, чиї нові вимови та винаходи слів приймаються родиною. Дитина може, наприклад, називати виноград "дзьобиками", і це слово згодом стає дорогоцінною частиною лексикону родини.
Гордон наголошує, що це мовне творіння є органічним, на відміну від більш навмисного жаргону, розробленого іншими соціальними групами. Концепція фемілекту також була визнана в академічних колах. У статті Вікіпедії про фемілект зазначено, що "фемілекти належать до інтимного реєстру спілкування" і часто включають лексику зі слів, які винаходять маленькі діти під час навчання говорити, а потім ці слова переймаються родиною.
Дослідження, проведене Університетом Джорджтауна, показало, що фемілекти є потужним інструментом для зміцнення сімейних зв'язків. Ці унікальні мовні патерни створюють відчуття приналежності та спільної ідентичності, зміцнюючи емоційні зв'язки між членами родини. Вони є свідченням творчості та близькості, яку мова може плекати серед близьких людей.
Ці мовні особливості, що передаються з покоління в покоління, стають своєрідними "вербальними спадщинами", що зберігають історію та традиції родини. Наприклад, у дослідженні згадується, як слово "маленька хвилинка" стало частиною сімейного лексикону, передаючись від батьків до дітей, і використовується для позначення короткого проміжку часу. Зрештою, фемілекти діють як мовний зв'язок, плекаючи близькість та почуття ідентичності в родинах. Вони є яскравим прикладом креативності та близькості, яку мова може створювати серед найрідніших.