Нове дослідження Університету Канзасу показує, що мислення є соціально сконструйованим процесом у класах. Дослідження доцента Мін-Йонг Кім підкреслює важливість взаємодії між учнями та викладачами.
Дослідження, зосереджене на восьмому класі англійської мови, який аналізує «Свідків» Лонгфелло, спостерігало, як учні активно інтерпретують і розмірковують над матеріалом. Використання вчителем таких фраз, як «думати вголос», заохочувало учнів до екстерналізації своїх когнітивних процесів.
Дослідження Кім представляє концепцію «мовлення», що охоплює вербальні та невербальні сигнали. Це включає жести та вирази обличчя. Цей підхід підкреслює, як учні та вчителі спільно конструюють когнітивні підходи за допомогою скоординованої комунікації.
Стратегічні запитання вчителя заохочували метакогнітивну рефлексію, спонукаючи учнів пояснювати свої міркування. Це сприяло створенню класної культури, де мислення ретельно перевірялося та вдосконалювалося.
Дослідження підкреслює важливість цінування внеску учнів. Учитель підтверджував і розширював ідеї учнів, культивуючи середовище спільного навчання. Цей інклюзивний підхід сприяв спільному володінню когнітивними продуктами.
Це дослідження показує, що викладачам слід переглянути свої педагогічні стратегії. Заохочуючи активну участь у конструюванні мислення, класи можуть стати інкубаторами для глибшого залучення та критичної рефлексії.
Висновки узгоджуються з теоріями втіленого пізнання та розподіленого інтелекту. Роль вчителя змінюється від передачі знань до організації інтерактивного когнітивного середовища.