На початку 2025 року Південна Корея розпочала масштабний проект з інтеграції штучного інтелекту (ШІ) у державну систему освіти, запровадивши цифрові підручники на базі ШІ для таких предметів, як математика та англійська мова. Ці інноваційні інструменти мали на меті надати персоналізований, адаптивний досвід навчання та зменшити освітні розриви, відповідаючи глобальним тенденціям у сфері освіти, керованої ШІ.
Однак ця ініціатива зустріла значний опір з боку батьків, які висловлювали занепокоєння щодо часу, проведеного дітьми перед екранами, та питань конфіденційності. Викладачі також висловлювали побоювання щодо можливого скорочення робочих місць. До серпня 2025 року уряд був змушений скасувати політику обов'язкових підручників з ШІ через широке несприйняття та виявлені технічні й юридичні проблеми.
Наступний законопроект перекласифікував ресурси ШІ як «навчальні матеріали», позбавивши їх статусу офіційних підручників та пов'язаного з цим фінансування. Ця зміна політики відображає ширші побоювання щодо впливу ШІ на зайнятість, зокрема, що ШІ може автоматизувати викладацькі завдання та посилити втрату робочих місць у конкурентних галузях. Дослідження показують, що до 27% південнокорейських працівників можуть втратити роботу через ШІ, а ще 24% можуть отримати підвищення продуктивності завдяки його використанню.
Представники галузі розглядають досвід Південної Кореї як попередження для глобальних ринків, підкреслюючи ризики швидкого впровадження ШІ без належного врахування інтересів усіх зацікавлених сторін. Країни, що розглядають подібні інтеграції ШІ, можуть винести уроки з цих помилок, наголошуючи на необхідності ретельного планування та залучення всіх учасників процесу.
Цей досвід підкреслює важливість вирішення проблем конфіденційності, справедливості та ризиків залежності, пов'язаних із ШІ в освіті. Міжнародні дискусії зараз зосереджені на розвитку навичок медіаграмотності та критичного мислення для навігації в мінливому ландшафті ШІ. Навчання медіаграмотності, яке включає ШІ, повинно готувати учнів до критичного аналізу ролі ШІ у формуванні медіа-оповідей, включаючи розвиток технологічної грамотності, критичного мислення та етичних навичок.
Відступ Південної Кореї означає перекалібрування, позиціонуючи ШІ як допоміжний інструмент, а не заміну людського навчання. Цей підхід наголошує на важливості етичних рамок та гібридної моделі, де технологія доповнює, а не замінює людські ролі в освіті. Зрештою, досвід Південної Кореї служить важливим уроком для світової освітньої спільноти, підкреслюючи необхідність обережного впровадження, надійних механізмів зворотного зв'язку та збалансованого підходу до використання потенціалу ШІ при одночасному зменшенні його ризиків.