Можливість того, що колишні союзники США шукатимуть власного ядерного захисту, враховуючи непередбачуваність Вашингтона за часів Дональда Трампа, зараз є частиною політичних дискусій у таких країнах, як Німеччина, Польща, Японія та Південна Корея.
Вперше за десятиліття уряди, які історично перебували під захистом американської ядерної парасольки, переоцінюють цю залежність. Цей зсув викликаний діями адміністрації Трампа, включаючи призупинення поставок зброї в Україну та обмеження обміну розвідувальними даними.
Прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск розглядає можливість укладення ядерної угоди з Францією або розробки власної ядерної зброї. В Азії Південна Корея відкрито обговорює необхідність «ядерної латентності». Впливові діячі в Токіо обговорюють, чи слід Японії розробляти незалежний стримуючий фактор.
Ця глобальна переоцінка викликана занепокоєнням щодо надійності зобов'язань США щодо безпеки. Європейські країни усвідомлюють, що їм потрібно бути більш автономними, особливо у чутливих військових сферах. Хоча жодна країна ще не вийшла з Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ), деякі розглядають інфраструктуру, яка дозволить швидко виробляти ядерну зброю.
Розповсюдження ядерної зброї серед союзників США може посилити глобальну напруженість і спровокувати нову гонку озброєнь. Період між оголошенням про намір розробити ядерну зброю та отриманням функціонального арсеналу буде особливо небезпечним. Навіть якщо майбутній президент США спробує відновити зв'язки з союзниками, залишається питання, чи буде це зобов'язання продовжуватися з кожними американськими виборами.
Європейським країнам знадобиться щонайменше десятиліття, щоб повністю замінити американський ядерний щит. Тому розробка плану Б вважається важливою для стратегів у Європі, Токіо та Сеулі.