31 серпня 2025 року, на полях саміту Шанхайської організації співробітництва (ШОС) у Тяньцзіні, Китай, Вірменія та Пакистан офіційно встановили дипломатичні відносини. Цей крок, що знаменує собою завершення десятиліть відчуження, був підтверджений спільним комюніке, підписаним міністром закордонних справ Вірменії Араратом Мірзояном та заступником прем'єр-міністра і міністром закордонних справ Пакистану Ішаком Даром.
Це рішення є значним зрушенням у регіональній дипломатії, враховуючи попередню позицію Пакистану щодо підтримки Азербайджану у конфлікті за Нагірний Карабах. Історично Пакистан відмовлявся визнавати Вірменію як суверенну державу, посилаючись на невирішені питання навколо Нагірного Карабаху. Однак, нещодавня мирна угода між Вірменією та Азербайджаном, укладена за посередництва США, створила сприятливі умови для нормалізації відносин між Ісламабадом та Єреваном.
У рамках встановлення дипломатичних відносин обидва міністри закордонних справ підтвердили свою відданість принципам Статуту ООН, включаючи взаємну повагу до суверенітету, територіальної цілісності, неагресії та невтручання у внутрішні справи. Було обговорено потенційні напрямки співпраці у сферах економіки, освіти, культури та туризму. Обидві сторони висловили намір тісно співпрацювати на двосторонньому та багатосторонньому рівнях для досягнення спільних цілей миру, прогресу та процвітання.
Міжнародна спільнота привітала цей розвиток як позитивний крок до зміцнення регіональної стабільності та співробітництва. Ця подія відкриває нові можливості для двосторонньої взаємодії, зокрема у сфері торгівлі та туризму, що може сприяти економічному зростанню обох країн. Пакистан, який відновлюється після макроекономічної кризи, прагне використати своє геостратегічне положення для стимулювання регіональної торгівлі та туризму. Цей крок також може мати вплив на ширші регіональні динаміки, потенційно сприяючи зменшенню давніх тертів та посиленню співпраці в Південному Кавказі. Встановлення дипломатичних відносин між Вірменією та Пакистаном є свідченням того, що навіть після тривалих періодів розбіжностей, діалог та взаєморозуміння можуть прокласти шлях до нового етапу співпраці та стабільності.