18 серпня 2025 року в Білому домі відбулася зустріч президентів США Дональда Трампа та України Володимира Зеленського, яка мала на меті пошук вирішення триваючої російсько-української війни. Зустріч виявила кардинально різні погляди на досягнення миру. Конфлікт, що розпочався з анексії Криму Росією у 2014 році та загострився у 2022 році, був центральним фокусом обговорень за участю європейських лідерів, представників Європейської комісії та НАТО.
Президент Трамп запропонував Україні відмовитися від прагнень до НАТО та визнати анексію Криму Росією як потенційний шлях до мирної угоди. Однак президент Зеленський рішуче відхилив ці умови, наголосивши на непохитній відданості України своєму суверенітету та територіальній цілісності. Ця розбіжність підкреслила складні виклики у посередництві тривалого миру.
Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц висловив сильну підтримку Україні, наголосивши на критичній необхідності подальшої участі США у наданні гарантій безпеки. Він зазначив, що відповідальність за регіональну стабільність не повинна лежати виключно на Європі, і підкреслив важливість єдиного міжнародного підходу. Позиція Мерца відображає ширші європейські настрої щодо необхідності скоординованих зусиль для тривалого миру.
Саміт також торкнувся серйозних гуманітарних наслідків конфлікту. Напередодні зустрічі серія російських ракетних та дронових атак на українські міста, зокрема Харків та Запоріжжя, призвела до жертв серед цивільного населення, ілюструючи жорстоку реальність війни. Ці атаки, що тривали в серпні 2025 року, з повідомленнями про значні жертви серед цивільного населення, включаючи дітей, підкреслюють поточну людську ціну війни.
Обговорення завершилися без остаточної угоди, що відображає глибоко вкорінені складнощі та прірву між позиціями сторін. Міжнародна спільнота продовжує зусилля для сприяння мирному врегулюванню, яке поважає суверенітет України, одночасно враховуючи занепокоєння щодо безпеки всіх залучених сторін. Німеччина під керівництвом канцлера Мерца також зобов'язалася допомогти Україні у розробці власних потужностей з виробництва далекобійних ракет, сигналізуючи про відданість посиленню обороноздатності України. Цей розвиток, поряд з поточними дипломатичними зусиллями, висвітлює багатогранний підхід, що застосовується для подолання конфлікту.