7 серпня 2025 року в Куала-Лумпурі, Малайзія, було досягнуто угоди про припинення вогню між Камбоджею та Таїландом після нещодавніх прикордонних зіткнень. Ця угода, що складається з 13 пунктів, була підписана під час надзвичайної зустрічі Загального прикордонного комітету (ЗПК) і спрямована на деескалацію напруженості та зміцнення довіри між двома країнами.
Зустріч проходила під головуванням прем'єр-міністра Малайзії Анвара Ібрагіма, за підтримки Сполучених Штатів та Китаю. Угода включає створення регіонального механізму моніторингу, який дозволить спостерігачам з АСЕАН інспектувати спірні прикордонні райони. Обидві сторони зобов'язалися дотримуватися міжнародного гуманітарного права щодо утриманих солдатів, забезпечуючи їх гідне та своєчасне повернення. Також було досягнуто згоди щодо припинення використання будь-яких видів зброї, уникнення невиправданих обстрілів позицій противника та заборони на перекидання військ чи їх переміщення вздовж кордону. Крім того, країни домовилися не вдаватися до провокаційних дій, які можуть загострити напруженість, включаючи вторгнення у повітряний простір чи територію іншої держави, а також утримуватися від будівництва чи посилення військової інфраструктури.
Історично напруженість між Таїландом і Камбоджею сягає корінням колоніальної епохи, зокрема, франко-сіамського договору 1904 року та подальших уточнень у 1907 році. Ці угоди, хоч і мали на меті визначити кордон, призвели до суперечок щодо демаркації певних ділянок, особливо навколо храму Прах Віхеар, що призвело до конфліктів у 2008 та 2011 роках. Ці зіткнення, що тривали роками, призвели до значних людських жертв та переміщення понад 300 000 осіб з обох боків кордону. Незважаючи на підписання угоди, обидві сторони продовжують обмінюватися взаємними звинуваченнями у порушеннях. Однак, на даний момент припинення вогню дотримується.
Ця угода є важливим кроком до стабілізації ситуації, хоча історичні територіальні суперечки залишаються складним викликом для регіонального миру та співробітництва. Економічні наслідки конфлікту вже відчутні: зупинено торгівлю на суму 3,9 мільярда доларів США на рік, а п'ять ключових прикордонних переходів залишаються закритими, що призвело до збільшення логістичних витрат на 30%. Туризм також зазнав значного удару, особливо в Камбоджі, де спостерігається 70% падіння кількості відвідувачів до об'єктів ЮНЕСКО, таких як храм Прах Віхеар.