ООН: Третій комітет одноголосно підтримав резолюцію щодо прав народності рохінджа у М'янмі

У середу, 19 листопада 2025 року, Третій комітет Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй продемонстрував повну єдність, ухваливши щорічну резолюцію, яка стосується вкрай складної ситуації з дотриманням прав людини мусульман народності рохінджа та інших меншин на території М'янми. Цей документ, розроблений спільно Організацією ісламського співробітництва (ОІС) та Європейським Союзом (ЄС), здобув схвалення від 105 країн-співавторів. Це стало яскравим підтвердженням того, що міжнародна спільнота зберігає консенсус щодо гостроти гуманітарної кризи, що триває.

Ухвалений текст резолюції знову наголосив на глибокій стурбованості міжнародної спільноти щодо безперервних порушень прав людини, особливо у штаті Ракхайн. Особлива увага приділяється систематичному переслідуванню, якому піддається народність рохінджа. Крім того, документ акцентує увагу на перешкодах, які заважають безперешкодному доступу гуманітарної допомоги, а також на постійному вимушеному переміщенні представників цієї етнічної групи до Бангладеш та сусідніх держав. З моменту ескалації конфлікту у 2017 році, яка спричинила масове виселення, Бангладеш прийняла на своїй землі понад 1,3 мільйона біженців рохінджа, створюючи значний тиск на соціально-економічну інфраструктуру приймаючих громад.

Ключовими суб'єктами, залученими до цього процесу, є Третій комітет ГА ООН, а також ОІС, чия штаб-квартира розташована у Джидді, Саудівська Аравія, і Європейський Союз. Постійне представництво Бангладеш при ООН відігравало активну роль, інформуючи світову спільноту про позицію своєї держави та беручи участь у дипломатичних консультаціях щодо змісту резолюції.

Ця резолюція, яка ухвалюється щороку з 2017 року, вкотре засвідчила відсутність відчутного прогресу протягом останніх восьми років у забезпеченні умов для безпечного та гідного повернення біженців до своїх домівок. Делегація Бангладеш висловила своє розчарування тим фактом, що, незважаючи на всі дипломатичні зусилля, реальних зрушень у питанні репатріації до М'янми досі не відбулося. Це свідчить про те, що слова розходяться з ділом.

Ситуація, пов'язана з гуманітарною допомогою, погіршується через серйозне недофінансування Спільного плану реагування на 2025 рік. Це призвело до необхідності нещодавнього запровадження обмежень на видачу продовольчих пайків у таборах для переміщених осіб. Історично склалося, що переслідування рохінджа з боку військових формувань та поліції М'янми досягли свого піку у 2016 та 2017 роках, що стало прямим наслідком нападів Армії спасіння рохінджа Аракана. В результаті цих подій близько мільйона людей були змушені шукати притулку, переважно в Бангладеш, де розташований найбільший табір Кутупалонг.

Ухвалений текст резолюції містить чіткий заклик до міжнародної спільноти підтримувати постійну залученість. Мета – гарантувати, що процес репатріації рохінджа відбуватиметься безпечно, з повагою до їхньої гідності та на засадах сталості. Генеральна Асамблея також прийняла рішення провести у 2025 році конференцію на високому рівні. Її завданням стане огляд кризи та розробка довгострокових дієвих рішень. Консенсусне прийняття резолюції демонструє збереження міжнародної солідарності, проте заява Бангладеш підкреслила нагальну потребу переходу від декларативних дипломатичних заходів до конкретних практичних кроків для остаточного вирішення цієї затяжної проблеми масового переміщення населення.