Небо над Україною в огнях: деталі потужного північного сяйва 20 січня 2026 року

У ніч із 19 на 20 січня 2026 року, а також протягом усього дня 20 січня, жителі України мали унікальну можливість спостерігати надзвичайно яскраве північне сяйво. Це астрономічне явище, відоме також як полярне сяйво або aurora borealis, стало справжньою сенсацією, оскільки його інтенсивність дозволила побачити магічні кольори навіть у тих регіонах, де подібне трапляється вкрай рідко. Світіння було настільки потужним, що воно затьмарило звичний вигляд нічного неба, перетворивши його на полотно з неймовірними світловими ефектами.

Географія спостережень охопила величезну територію — від західних кордонів до східних областей. Найбільш видовищні кадри вдалося зафіксувати мешканцям Львівської, Івано-Франківської та Тернопільської областей. Проте явище не обмежилося лише заходом країни: повідомлення про сяйво надходили з центральних, північних та східних регіонів. Дивовижно, але цього разу полярне сяйво опустилося значно південніше своїх звичних меж, що дозволило тисячам українців стати свідками цього рідкісного космічного шоу.

Соціальні мережі миттєво наповнилися тисячами фотографій та відеороликів, які демонстрували небо у рожевих, червоних та фіолетових тонах. Провідні українські засоби масової інформації, зокрема УНІАН, ТСН, Корреспондент та Obozrevatel, присвятили цій події головні сторінки своїх видань. Журналісти підготували розлогі репортажі та вражаючі фотодобірки, збираючи свідчення очевидців з різних куточків країни, що підкреслило масштабність та важливість цієї астрономічної події для суспільства.

Причиною такого масштабного явища стала надзвичайно потужна геомагнітна буря, рівень якої за різними оцінками фахівців сягнув позначок G3–G4. Це одна з найсильніших магнітних бур, зафіксованих за останні роки. Початок події було покладено 18 січня, коли на Сонці стався надзвичайно сильний спалах найвищого класу X. Після цього викид корональної маси (CME) спрямував величезну хмару сонячної плазми в бік Землі. Ця плазма досягла нашої планети значно швидше, ніж прогнозували астрофізики, що і спровокувало таку різку та інтенсивну реакцію магнітосфери.

Під час спостережень вченими були зафіксовані наступні ключові параметри явища:

• Свічення відбувалося на значній висоті, приблизно 200–240 кілометрів, що є характерним для взаємодії сонячних частинок з атомами кисню у верхніх шарах атмосфери, створюючи саме червоні та рожеві відтінки.
• Процес виникнення аврори був зумовлений збудженням атомів кисню під впливом сонячного вітру та високоенергетичних заряджених частинок.
• Було підтверджено прямий та інтенсивний викид плазми в бік Землі, відомий як корональне масове виверження, що стало основним каталізатором геомагнітної активності.

Це природне явище мало глобальний характер і не обмежувалося лише територією нашої держави. Завдяки надзвичайно високій сонячній активності в цей період, північне сяйво мали змогу бачити жителі багатьох країн Європи, включно з регіонами аж до Альпійських гір. Аналогічні спостереження проводилися в Сполучених Штатах Америки та Канаді. Такий масштаб свідчить про пік сонячного циклу, який продовжує дивувати мешканців Землі своєю силою та красою, нагадуючи про нерозривний зв'язок нашої планети з процесами, що відбуваються в далекому космосі.