7 березня президент Об'єднаних Арабських Еміратів шейх Мохаммед бін Заїд вперше з'явився на публіці після початку масштабної ескалації в регіоні. Під час свого звернення він офіційно заявив, що країна наразі перебуває «у стані війни», проте запевнив громадян і світову спільноту, що ОАЕ «не є легкою здобиччю». Ці слова стали прямою відповіддю на серію ракетних атак та нальотів безпілотників з боку Ірану. Загострення ситуації почалося після того, як 28 лютого 2026 року збройні сили США та Ізраїлю розпочали масштабну військову операцію проти іранських стратегічних об'єктів, відому під назвою «Епічна лють».
На сьогодні системи протиповітряної оборони Еміратів працюють на межі своїх можливостей через безпрецедентний тиск. Згідно з офіційними даними на 7 березня, лише за одну добу було зафіксовано та перехоплено 16 ракет, з яких 15 було знищено в повітрі, а одна впала в море. Крім того, сили ППО відбили атаку 121 дрона, збивши 119 одиниць, тоді як лише два апарати досягли землі. Загальна статистика з початку конфлікту свідчить про високу ефективність оборони: еміратські військові успішно нейтралізували 205 із 221 випущеної ракети та 1229 із 1305 ворожих безпілотників. Попри ці успіхи, падіння уламків спричинило серйозні інциденти, зокрема масштабну пожежу в районі престижного готелю Fairmont The Palm та пошкодження інфраструктури поблизу знаменитого Burj Al Arab. Станом на 5 березня внаслідок цих атак в ОАЕ підтверджено загибель трьох осіб, ще 112 людей отримали поранення різного ступеня тяжкості.
Географія конфлікту продовжує розширюватися, оскільки Іран завдає ударів у відповідь не лише по ОАЕ, а й по територіях Йорданії, Саудівської Аравії та Бахрейну. Також було зафіксовано напад на танкер Prima в стратегічно важливій Ормузькій протоці. На цьому тривожному тлі Ізраїль активізував свої дії в Лівані. У ніч із 6 на 7 березня 2026 року ізраїльські сили спеціального призначення здійснили висадку в районі населеного пункту Набі-Шіт, що в долині Бекаа. Головною метою цієї небезпечної місії був пошук останків штурмана Рона Арада, який зник безвісти під час бойового вильоту ще у 1986 році. Проте, за повідомленнями ліванських джерел, операція пішла не за планом: ізраїльські десантники, які намагалися замаскуватися під військовослужбовців ліванської армії, були викриті та оточені загонами «Хезболли». Це призвело до запеклих бойових зіткнень, у результаті яких, за даними Міністерства охорони здоров'я Лівану, загинула 41 особа та ще 40 отримали поранення, серед жертв — троє солдатів регулярної армії Лівану.
7 березня наступальна активність США та Ізраїлю не вщухала: було завдано чергових ударів по ключових об'єктах іранської інфраструктури, зокрема по міжнародному аеропорту Мехрабад у Тегерані. Того ж дня президент США Дональд Трамп, виступаючи на саміті «Щит Америки» в Маямі, штат Флорида, знову висунув Тегерану жорстку вимогу щодо «беззастережної капітуляції». Іранський лідер Масуд Пезешкіан негайно відкинув ці претензії. Проте у своєму телевізійному зверненні Пезешкіан висловив офіційні вибачення країнам Перської затоки за завдані удари. Він підкреслив, що Іран не має наміру атакувати сусідні держави в майбутньому, за умови, що їхні території не будуть використовуватися як плацдарм для нападів на іранські сили.
Нинішня криза вже має глибокі наслідки для глобальної економіки, спричиняючи різкі коливання цін на енергоносії через загрозу блокування Ормузької протоки. Внутрішня ситуація в США також викликає занепокоєння експертів; як зазначає видання Foreign Policy, величезні витрати високоточного озброєння оголили слабкі місця в оборонно-промисловому комплексі. Наприклад, відновлення або заміна пошкоджених радарних систем AN/FPS-132 може тривати до восьми років і вимагатиме інвестицій у розмірі 1,1 мільярда доларів. Колишній радник з національної безпеки Джон Болтон виступив на підтримку військових дій, заявивши, що удари є необхідним кроком для повного усунення «варварського іранського режиму». Напруженість досягла піку, а секретар Вищої ради національної безпеки Ірану Алі Ларіджані підтвердив готовність країни до виснажливої тривалої війни, категорично відмовившись від будь-якого діалогу з офіційним Вашингтоном.
