Президент Росії Володимир Путін погодився на пропозицію Сполучених Штатів та європейських союзників надати Україні гарантії безпеки, подібні до тих, що передбачені статтею 5 Північноатлантичного договору. Ця поступка стала результатом саміту в Алясці між президентом США Дональдом Трампом та Путіним, спрямованого на припинення тривалого конфлікту. На тлі цих подій європейські лідери готуються до зустрічі у Вашингтоні з президентом Трампом та українським президентом Володимиром Зеленським для обговорення мирних угод та гарантій безпеки. Україна, однак, залишається непохитною у своїй позиції щодо територіальної цілісності.
Спеціальний посланник США Стів Віткофф назвав цю поступку Путіна «зміною правил гри», зазначивши, що це перший випадок, коли Росія погодилася на подібний механізм для України. Ця угода може слугувати обхідним шляхом для заперечень Путіна щодо потенційного членства України в НАТО. Президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн висловила готовність Європи «зробити свою частку» у забезпеченні колективної безпеки. Однак, ключовим каменем спотикання залишається вимога Росії щодо контролю над Донбасом в обмін на припинення наступу на півдні України, чого категорично не приймає президент Зеленський. У відповідь на ці події, лідери Німеччини, Франції, Великої Британії, Італії та Фінляндії приєднаються до президента Трампа та президента Зеленського у Вашингтоні. Зустріч має на меті зосередитися на мирних та безпекових гарантіях. Європейські лідери висловлюють занепокоєння щодо можливого тиску на Україну з метою прийняття невигідних умов, наголошуючи на необхідності сильних безпекових зобов'язань та повної участі України у територіальних переговорах. Французький президент Еммануель Макрон підкреслив, що для досягнення тривалого миру Україні потрібна сильна армія, а європейські союзники прагнуть поваги до територіальної цілісності України. Він також зазначив, що мета зустрічі у Вашингтоні – представити єдиний фронт України та її європейських союзників.
Історично, подібні гарантії безпеки мають прецеденти, наприклад, підтримка Тайваню Сполученими Штатами, яка забезпечує значну оборонну допомогу без формальних договірних зобов'язань щодо військового втручання. Закон про відносини з Тайванем, хоч і навмисно неоднозначний, успішно підтримував стримування китайської агресії протягом десятиліть. Подібним чином, гарантії безпеки для України можуть бути розроблені таким чином, щоб забезпечити достатню неоднозначність для стримування Росії, не зобов'язуючи НАТО до автоматичної, формалізованої військової відповіді. Однак, критики стверджують, що неформальні гарантії можуть створити сценарій, якого НАТО прагнуло уникнути – неоднозначність, що призводить до потенційних неправильних розрахунків. Москва може інтерпретувати невиразні західні обіцянки як блеф або неповне зобов'язання, що потенційно може заохотити, а не стримати агресивну поведінку. Цей ризик неправильного тлумачення та ескалації підкреслює притаманну небезпеку «бекдор» гарантій, особливо при протистоянні з ядерною державою, як Росія.