Німеччина робить значний крок у зміцненні своєї оборонної та безпекової політики, заснувавши Раду національної безпеки (РНБ). Цей новий орган, який розпочне свою діяльність у жовтні 2025 року, має на меті централізувати та прискорити процес прийняття рішень у сфері зовнішньої політики, безпеки та оборони.
РНБ буде очолювати канцлер Фрідріх Мерц і включатиме ключових міністрів з різних відомств, таких як закордонних справ, внутрішніх справ, оборони, фінансів, економіки, юстиції, розвитку та цифрових технологій. Основна мета створення цієї ради – консолідувати всю релевантну інформацію та аналітичні дані, щоб уряд міг діяти більш рішуче в умовах криз. Ініціатива створення РНБ є частиною ширших зусиль Німеччини з посилення свого безпекового апарату.
У травні 2025 року канцлер Мерц та президент Франції Еммануель Макрон оголосили про створення спільної оборонної та безпекової ради для поглиблення європейської оборонної співпраці. Ця рада має на меті надання оперативних рішень для спільних стратегічних викликів, особливо у відповідь на зростаючі загрози з боку Росії та невизначеність щодо зовнішньої політики США. Крім того, у червні 2025 року на саміті НАТО в Гаазі канцлер Мерц наголосив на відданості Німеччини міжнародній безпеці. Він підкреслив необхідність збільшення оборонних витрат та відповідальність Німеччини в альянсі, заявивши про прагнення зробити Бундесвер найсильнішою звичайною армією в Європі.
Це прагнення підкріплюється планами щодо значного збільшення оборонного бюджету, який, за прогнозами, досягне 3,5% ВВП до 2029 року, що значно перевищує поточні зобов'язання НАТО у 2%. Загалом, Німеччина планує витратити до 2028 року понад 60 мільярдів євро на модернізацію Бундесверу, включаючи закупівлю нових винищувачів Eurofighter та бронетранспортерів Boxer.
Створення Ради національної безпеки знаменує собою важливий крок до більш скоординованого та проактивного підходу Німеччини до національної безпеки. Централізація прийняття рішень у сфері зовнішньої політики, безпеки та оборони, а також включення ключових міністерських портфелів, свідчать про прагнення до оптимізації урядової реакції на складні геополітичні виклики. Цей крок узгоджується з ширшими європейськими зусиллями з посилення колективної безпеки, що підтверджується створенням спільної ради з Францією. Акцент на збільшенні оборонних витрат та амбіції щодо зміцнення Бундесверу ще більше підкреслюють еволюціонуючу роль та відповідальність Німеччини в європейській та трансатлантичній архітектурі безпеки. Час цих подій, особливо в світлі сприйнятих загроз та геополітичної невизначеності, підкреслює нагальність та стратегічну важливість цих реформ.