Тимчасовий уряд Перу, очолюваний новопризначеним Президентом Хосе Джери, запровадив тридцятиденний режим надзвичайного стану. Цей екстрений захід набув чинності рівно опівночі 22 жовтня 2025 року. Дія указу поширюється на столичний регіон Ліма та Конституційну провінцію Кальяо. Таке рішення стало безпосередньою реакцією на різке зростання насильства та вимагання, які чинять організовані злочинні угруповання, що красномовно свідчить про неефективність попередніх методів забезпечення правопорядку.
Суть запроваджених заходів полягає у наданні Збройним силам повноважень для патрулювання вулиць та тісної взаємодії з Національною поліцією Перу (PNP) з метою відновлення громадського порядку. Введення НС тягне за собою тимчасове обмеження або призупинення дії низки конституційних прав громадян, зокрема, свободи пересування та недоторканності житла у найбільш небезпечних зонах. Цей крок був вимушеним на тлі значного суспільного хвилювання, коли громадяни, висловлюючи своє невдоволення, масово вийшли на вулиці, вимагаючи негайних та рішучих дій у боротьбі зі злочинністю.
Статистичні дані, що стали підґрунтям для цього рішучого кроку, демонструють тривожну динаміку: кількість зафіксованих випадків вимагання зросла на вражаючі 540%, збільшившись з 2 396 випадків у 2023 році до 15 336 у 2024 році. При цьому Ліма, на жаль, продовжує бути головним осередком цієї кримінальної активності. Президент Джери, який приступив до виконання обов’язків 10 жовтня 2025 року після усунення попереднього лідера через імпічмент, підкреслив, що таке нестримне зростання криміналу завдає державі величезної шкоди та сигналізує про необхідність переходу до нового етапу протидії загрозам громадській безпеці.
Урядовці, включно з Прем’єр-міністром, розглядають цей крок як потужний каталізатор для більш глибоких перетворень, зокрема, у сфері пенітенціарної системи. Проте, незалежні аналітики застерігають, що надмірне покладання на силові методи та режим НС може стати відволікаючим маневром від нагальної потреби у системних реформах. Поширена думка, що централізований підхід до вирішення проблем, навіть за наявності національних програм на кшталт «План Перу Безпечне», не дає ради злочинності у віддалених регіонах, де місцеві органи влади хронічно недоотримують інвестицій у профілактичні заходи. Отже, тридцятиденний період дії надзвичайного стану стане лакмусовим папірцем, цінність якого вимірюватиметься не лише оперативними успіхами, а й спроможністю влади використати кризу для закладення довготривалих підвалин суспільної гармонії та відновлення втраченої довіри до державних інституцій.