Енергетичний колапс на Кубі: нафтова блокада США та хвиля народних протестів

16 березня енергетична інфраструктура Куби зазнала нищівного удару, внаслідок чого близько 10 мільйонів громадян опинилися у повній темряві. Цей масштабний блекаут став уже третім випадком повного знеструмлення острова за останні чотири місяці. Проте нинішня ситуація є безпрецедентною, оскільки це перший випадок тотального колапсу енергосистеми після того, як Сполучені Штати фактично перекрили канали постачання нафти до країни.

Криза стала логічним завершенням ланцюга геополітичних подій, що розпочалися ще у січні поточного року. Після того як американські військові сили сприяли усуненню від влади президента Венесуели Ніколаса Мадуро, традиційні поставки венесуельської нафти на Кубу повністю припинилися. Ситуацію погіршив указ Дональда Трампа від 29 січня, який запровадив загрозу жорстких тарифів для будь-якої держави, що прямо чи опосередковано забезпечуватиме острів паливом. У результаті мексиканська державна корпорація Pemex була змушена терміново згорнути свою співпрацю з Гаваною.

Згідно з даними агентства Reuters, починаючи з 9 січня, до кубинських портів пришвартувалися лише два невеликі танкери з енергоносіями. Президент Мігель Діас-Канель у п'ятницю офіційно визнав, що країна живе без нових поставок нафти вже протягом трьох місяців. Наразі життєдіяльність острова підтримується лише за рахунок природного газу, сонячних панелей та мережі застарілих теплових електростанцій. Професор Американського університету Вільям ЛеоГранде підкреслив, що ці енергетичні об'єкти вже давно вичерпали свій експлуатаційний ресурс і працюють на межі можливостей.

Соціально-економічні наслідки дефіциту палива відчуваються на кожній вулиці. На чорному ринку вартість бензину злетіла до 9 доларів за літр, що робить повну заправку автомобіля дорожчою за 300 доларів. Це сума, яка перевищує середньомісячну заробітну плату пересічного кубинця. Через брак авіаційного пального провідні перевізники, серед яких Air Canada, American Airlines та Delta, повністю припинили польоти до країни. За даними аналітичної компанії Kentik, обсяги інтернет-трафіку на острові впали до третини від норми, а вулиці міст завалені сміттям, оскільки комунальні вантажівки стоять без пального.

На тлі цього хаосу в ніч на 14 березня місто Морон стало ареною рідкісного для Куби вибуху громадянського гніву. Сотні жителів вийшли на вулиці, влаштувавши «марш порожніх каструль» та скандуючи гасла «Свободу!» і «Геть Діас-Канеля!». Протести переросли у радикальні дії, коли частина натовпу увірвалася до штаб-квартири муніципального комітету Комуністичної партії, де було підпалено меблі та офісне приміщення.

Правозахисна організація Cubalex повідомляє про різке зростання протестної активності по всій країні: кількість акцій зросла зі 130 випадків за першу половину березня до нинішніх подій, які стали найбільш драматичними за останні кілька років. У відповідь на заворушення армійські підрозділи взяли під посилену охорону партійні будівлі в інших провінціях, намагаючись запобігти поширенню антиурядових виступів.

Паралельно з вуличним протистоянням розгортаються складні політичні торги. 13 березня Мігель Діас-Канель вперше публічно підтвердив, що його уряд веде прямі переговори з адміністрацією Трампа. Як жест доброї волі кубинська сторона звільнила 54 політичних в'язнів. Зі свого боку, Дональд Трамп, виступаючи в Овальному кабінеті в понеділок, заявив, що сподівається «удостоїтися честі взяти Кубу» — добровільно чи в інший спосіб. Видання The New York Times, посилаючись на власні джерела, зазначає, що Вашингтон висуває ультимативну вимогу: відхід Діас-Канеля від влади як обов'язкову умову будь-якої угоди.

Подальший розвиток подій залежить від швидкості та результативності цих переговорів. Якщо Сполучені Штати погодяться зняти блокаду, острів отримає шанс на виживання, проте умови такої угоди залишаються предметом дискусій. Якщо ж політичний торг затягнеться, то, за прогнозом Вільяма ЛеоГранде, економіка Куби може рухнути остаточно, що спровокує неконтрольовану масову міграцію. Організація Об'єднаних Націй вже попередила про загрозу неминучого гуманітарного колапсу.

Станом на сьогодні, 17 березня 2026 року, по всій території Куби продовжуються серйозні перебої з електропостачанням, а населення залишається в очікуванні політичних рішень, які визначать майбутнє країни.