Міністерство праці Греції представило законопроєкт, який дозволяє працівникам працювати до 13 годин на день на одного роботодавця, але лише протягом 37 днів на рік. Ця ініціатива, запропонована у липні 2025 року, викликала значний резонанс та протести профспілок, які вважають її кроком назад у правах працівників.
Уряд позиціонує законопроєкт як необхідний крок до модернізації трудового законодавства та адаптації до сучасних ринкових умов, а також вирішення проблеми нестачі кадрів (близько 80 000 вакансій у таких секторах, як туризм та готельний бізнес). Міністр праці Нікі Керамеос наголосила, що 13-годинний робочий день буде добровільним, і жоден працівник не буде зобов'язаний працювати понаднормово. Пропозиція також включає гнучкі відпустки, короткострокові додаткові години роботи, доступність співробітників через додаток та можливість чотириденного робочого тижня з 40-годинним графіком. Реформа також включає можливість гнучкого розподілу відпускних днів та запровадження 120 хвилин додаткової щоденної доступності через додаток.
Однак, ці аргументи не переконали профспілки. Генеральна конфедерація грецьких робітників (GSEE) та інші профспілки, включаючи Всегрецьку федерацію моряків (PNO), вважають, що така реформа може призвести до експлуатації, погіршення умов праці та підірвати колективні переговори. На знак протесту проти змін у трудовому законодавстві, 1 жовтня 2025 року відбувся загальний страйк, який призвів до припинення руху суден у портах країни. Профспілки заявляють, що законопроєкт руйнує принцип восьмигодинного робочого дня, відпочинку та дозвілля. Вони наполягають на скороченні робочого тижня до 37,5 годин та на відновленні колективних договорів.
Професор трудових відносин Університету Демокріта Теодорос Кутрукіс висловив занепокоєння, що нова норма може призвести до зниження задоволеності працівників та продуктивності праці. Ці побоювання підкріплюються даними Євростату (за даними за 2023 рік), згідно з якими грецькі працівники вже працюють понад 1886 годин на рік, що є найвищим показником у Європі, при цьому їхня купівельна спроможність на 30% нижча за середній показник по ЄС. Це створює парадоксальну ситуацію, коли країна з найдовшим робочим днем має найнижчу продуктивність та купівельну спроможність.
Громадська думка, згідно з опитуваннями Metron Analysis, також схиляється до скорочення робочого часу. 94% працівників виступають за скорочення робочого часу зі збереженням заробітної плати, а 56% протистоять пропозиції про 13-годинний робочий день. Більшість респондентів вважають, що скорочення робочого дня позитивно позначиться на сімейному та соціальному житті, а також на фізичному та психічному здоров'ї.