Адміністрація президента США Дональда Трампа здійснила депортацію 120 громадян Ірану, які незаконно перетнули кордон США. Цей крок є першим етапом плану з висилки приблизно 400 іранців, які перебувають на території Сполучених Штатів. Депортовані особи були відправлені з Луїзіани в понеділок ввечері і мали прибути до Ірану через Катар у вівторок. Ця подія знаменує собою нетиповий випадок співпраці між двома країнами, які мають тривалі напружені відносини. Угода стала результатом місяців переговорів між США та Іраном, що відбувалися на тлі зростання напруженості після нещодавніх авіаударів по ядерних об'єктах Ірану. Іранські офіційні особи зазначили, що депортовані особи або отримали відмову у наданні притулку, або ще не постали перед суддею для слухання їхніх клопотань. Ця депортація відповідає ширшій політиці президента Дональда Трампа щодо боротьби з нелегальною імміграцією. Іранські посадовці підкреслили важливість дотримання прав іранських мігрантів відповідно до міжнародного права. Ця угода свідчить про рідкісний випадок співпраці між США та Іраном, що підкреслює складність міжнародних відносин та виклики у вирішенні проблем нелегальної імміграції в умовах геополітичної напруженості.
Історично Сполучені Штати надавали притулок іранцям, які тікали від переслідувань, включаючи активістів за права жінок, дисидентів, журналістів, релігійних меншин та представників ЛГБТК+ спільноти. Однак, останнім часом спостерігається зростання кількості іранських мігрантів, які прибувають до південного кордону США та перетинають його незаконно. Багато з цих шукачів притулку посилалися на переслідування з боку Ісламської Республіки через свої політичні чи релігійні переконання як основну причину втечі. Незважаючи на ці заяви, більшість клопотань про надання притулку були відхилені або не були розглянуті до моменту депортації. У 2024 році США депортували трохи більше двох десятків іранців до їхньої батьківщини, що є найвищим показником за останні роки, проте ці депортації здійснювалися протягом кількох комерційних рейсів. Поточна операція, що включає один чартерний літак з близько 100 особами, свідчить про значні зміни як у можливостях, так і в політичній волі.
Попри те, що деякі особи добровільно погодилися виїхати після місяців перебування в центрах утримання, інші не робили цього. Важливо зазначити, що, за словами посадовців, майже у всіх випадках клопотання про надання притулку були відхилені, або ж особи ще не постали перед суддею з імміграційних питань для розгляду їхньої справи про надання притулку. Ця депортація стала можливою завдяки місяцям переговорів між двома урядами, що є надзвичайним розвитком подій, враховуючи їхні вкрай ворожі стосунки. Один з іранських посадовців повідомив The New York Times, що МЗС Ірану координує повернення депортованих осіб. Ця угода відбувається на тлі посилення імміграційної політики Трампа, що відповідає його передвиборчим обіцянкам щодо проведення найбільшої операції з депортації в історії Америки. Депортація іранців є незвичним розширенням цієї політики на близькосхідну країну, що підкреслює зміну динаміки у зовнішній політиці США. Іранські посадовці висловили занепокоєння щодо процесу депортації, закликаючи США поважати права іранських мігрантів. Деякі з депортованих осіб, як повідомляється, мають дійсні дозволи на проживання в США. Депортовані є частиною 400 іранців, запланованих до депортації, причому ця група є першою фазою. США раніше стикалися з труднощами у депортації мігрантів до таких країн, як Іран, через дипломатичні виклики та труднощі з отриманням проїзних документів. Однак, нещодавні угоди полегшили цей процес. Іран запевнив, що депортовані не матимуть проблем після повернення, хоча економічна та політична ситуація в країні залишається напруженою.
Ситуація з правами людини в Ірані залишається жахливою, з широкомасштабними переслідуваннями політичних дисидентів, активістів, релігійних меншин та ЛГБТК+ осіб. Критики стверджують, що кампанія депортації адміністрації США наражає вразливих мігрантів на небезпеку, повертаючи їх до цих суворих умов. В останні роки багато іранців приєдналися до великих груп мігрантів на південному кордоні США, перетинаючи його незаконно та згодом подаючи заяви на надання притулку. Багато з цих шукачів притулку посилалися на переслідування з боку Ісламської республіки через свої політичні чи релігійні переконання як основну причину втечі. Незважаючи на ці заяви, більшість клопотань про надання притулку були відхилені або не були розглянуті до моменту депортації. Іран підтвердив, що близько 120 його громадян депортуються зі Сполучених Штатів і повернуться додому цього тижня. Хоссейн Нушабаді, генеральний директор з парламентських та консульських питань Міністерства закордонних справ Ірану, повідомив агентству новин Tasnim, що ця група є частиною більшого плану імміграційних органів США з депортації близько 400 іранців, більшість з яких незаконно в'їхали до Сполучених Штатів, переважно через Мексику. Деякі з депортованих мали дійсні дозволи на проживання в США, зазначив він, але тим не менш були включені до списку депортації, і їхня згода на репатріацію була отримана. Підтвердження надходить після того, як The New York Times, посилаючись на неназваних посадовців у Тегерані, повідомила, що літак з близько 100 іранцями вилетів з Луїзіани пізно ввечері 29 вересня і мав прибути до Ірану через Катар наступного дня. Хоча обставини їхнього початкового виїзду з Ірану та прибуття до Сполучених Штатів різняться, Нушабаді зазначив, що особи виїхали з країни законно, і Іран «вітає» їхнє повернення, обіцяючи всебічну консульську підтримку для їхнього повернення.
Правозахисники розкритикували політику США за висилку мігрантів до країн з проблемною історією прав людини. Ситуація з правами людини в Ірані залишається жахливою, з широкомасштабними переслідуваннями політичних дисидентів, активістів, релігійних меншин і ЛГБТК+ осіб. Критики стверджують, що кампанія депортації адміністрації США наражає вразливих мігрантів на небезпеку, повертаючи їх до цих суворих умов. В останні роки багато іранців приєдналися до великих груп мігрантів на південному кордоні США, перетинаючи його незаконно та згодом подаючи заяви на надання притулку. Багато з цих шукачів притулку посилалися на переслідування з боку Ісламської республіки через свої політичні чи релігійні переконання як основну причину втечі. Незважаючи на ці заяви, більшість клопотань про надання притулку були відхилені або не були розглянуті до моменту депортації.