США відтерміновують удари по Ірану: дипломатичні зусилля та військовий тиск Вашингтона

Адміністрація Сполучених Штатів під керівництвом президента Дональда Трампа офіційно оголосила про рішення продовжити мораторій на заплановані військові удари по енергетичній інфраструктурі Ірану. Новий граничний термін встановлено на 6 квітня 2026 року, що дає додаткові десять днів для дипломатичного маневру. За словами Трампа, цей крок став відповіддю на прямий запит іранського уряду та є наслідком поточних консультацій, які американський лідер оцінює як позитивні, попри скептичні зауваження з боку інших спостерігачів. Така пауза покликана знизити рівень напруженості в регіоні, що критично загострилася після блокування Ормузької протоки та попередніх невдач у перемовинах щодо ядерної програми Тегерана.

Поки тривають дипломатичні ігри, Пентагон не припиняє підготовку силового сценарію, розглядаючи можливість перекидання на Близький Схід до 10 000 додаткових військовослужбовців. Йдеться про посилення угруповання піхотними та бронетанковими підрозділами, які мають доповнити вже розгорнуті сили, що включають близько 5 000 морських піхотинців та тисячі десантників зі складу 82-ї повітряно-десантної дивізії. Видання The Wall Street Journal повідомляє, що ці підкріплення можуть бути розміщені в радіусі дії, який дозволяє наносити удари безпосередньо по іранських об'єктах, зокрема по острову Харг — стратегічно важливому вузлу експорту нафти. Таке нарощування потужностей демонструє, що Вашингтон зберігає вагомі важелі впливу на Тегеран паралельно з переговорним процесом.

Посередником у цих складних дипломатичних зусиллях виступає Пакистан. Спеціальний посланник США Стів Віткофф підтвердив передачу іранській стороні рамкової мирної пропозиції, що складається з 15 пунктів, і зазначив, що цей документ став основою для «інтенсивних та конструктивних» обговорень. Згідно з даними The Wall Street Journal, американський план висуває жорсткі вимоги: демонтаж трьох ключових ядерних об'єктів, повне припинення збагачення урану, зупинка програми розробки балістичних ракет та гарантування вільного судноплавства в Ормузькій протоці. Натомість США пропонують поступове послаблення санкційного тиску та встановлення міжнародного нагляду за цивільною ядерною енергетикою Ірану. Втім, представники Тегерана вже встигли назвати цей план «одностороннім та несправедливим» на нинішньому етапі діалогу.

Питання про те, з ким саме американська сторона веде переговори в Ірані, залишається відкритим і оповитим таємницею. Дональд Трамп нещодавно звернув увагу на те, що офіційні особи в Тегерані публічно заперечують факт будь-яких контактів з Вашингтоном. Така позиція іранського керівництва, на думку американського президента, зумовлена глибоким страхом за власну безпеку та можливими репресіями всередині країни.

«Вони ведуть переговори і дуже хочуть укласти угоду. Але вони бояться про це говорити, бо вважають, що їх уб'ють їхні ж співвітчизники. Вони також бояться, що їх уб'ємо ми», — підкреслив Трамп, описуючи складну психологічну та політичну атмосферу, в якій опинилися іранські переговорники. Це свідчить про високий рівень недовіри та ризиків, що супроводжують кожен крок у цьому процесі.

На міжнародному рівні Державний секретар США Марко Рубіо активно проводить консультації з партнерами по «Великій сімці» (G7). Європейські союзники, зокрема міністр закордонних справ Німеччини Йоганн Вадепюль, закликають до спільного планування заходів безпеки в Ормузькій протоці. Раніше Берлін провів консультації з понад 30 начальниками штабів щодо можливої міжнародної коаліційної місії, хоча Вадепюль чітко дав зрозуміти, що Німеччина не братиме участі в активних бойових діях.

Ситуацію ускладнює публічна критика з боку президента Трампа на адресу союзників по НАТО. Він неодноразово закидав їм недостатню допомогу в забезпеченні регіональної безпеки, порівнюючи її з обсягами підтримки, що надається Україні. Зустріч міністрів G7 у Франції, яка стала першою з кінця лютого, висвітлила глибоку стурбованість союзників щодо передбачуваності дій США. Міжнародна спільнота закликає до стриманості, наголошуючи на необхідності уникнути масштабної дестабілізації, яка може мати катастрофічні наслідки для всього Близького Сходу.