Нові спостереження з Космічного телескопа Джеймса Вебба (JWST) показали, що атмосфера Плутона не схожа на жодну іншу в нашій Сонячній системі. Ці висновки, засновані на даних, зібраних у 2022 та 2023 роках, показують, що частинки імли відіграють домінуючу роль у регулюванні атмосферного енергетичного балансу планети.
Атмосфера Плутона, що складається з азоту, метану та монооксиду вуглецю, містить частинки імли, які піднімаються та опускаються під час нагрівання та охолодження. Ця унікальна характеристика, яка не спостерігалася в інших тілах Сонячної системи, була вперше запропонована астрономом Сі Чжаном у 2017 році.
Дані JWST підтверджують прогноз Чжана про те, що частинки імли випромінюють сильне середньоінфрачервоне випромінювання, впливаючи на температуру атмосфери Плутона. Це відкриття забезпечує глибше розуміння атмосферної динаміки Плутона та пропонує розуміння атмосфери ранньої Землі.
Дослідницька група під керівництвом Тангі Бертрана з Паризької обсерваторії використовувала інструмент MIRI на JWST для вивчення атмосфери Плутона. Спостереження виявили зміни у тепловому випромінюванні поверхні як Плутона, так і Харона, що дозволило вченим обмежити теплові властивості цих небесних тіл.
Сезонні цикли керують міграцією льодових відкладень по поверхні Плутона, причому деякі матеріали навіть переносяться до Харона. Це явище, унікальне в нашій Сонячній системі, підкреслює складні взаємодії в системі Плутон-Харон.
Дані JWST вказують на те, що радіаційна енергетична рівновага атмосфери Плутона в основному контролюється частинками імли, на відміну від інших планетних атмосфер. Це робить Плутон інтригуючим об’єктом для дослідження, потенційно проливаючи світло на умови, які зробили ранню Землю придатною для життя.
Ці висновки є вирішальним кроком у розумінні складних взаємодій в атмосфері Плутона та її впливу на Харон. Дослідження також показує, що подібна атмосферна динаміка може бути присутня на інших небесних тілах, таких як місяць Нептуна Тритон і місяць Сатурна Титан.
Дослідження підкреслює важливість переосмислення ролі частинок імли в атмосферах цих далеких світів. Подальші дослідження обіцяють розширити наше розуміння атмосферної поведінки в екстремальних умовах та еволюції планетних систем.