Китай ухвалив Екологічний кодекс із новими стандартами сталого розвитку

Законодавці Китайської Народної Республіки на заключному засіданні четвертої сесії Всекитайських зборів народних представників (ВЗНП) 14-го скликання 12 березня 2026 року офіційно затвердили Екологічний та природоохоронний кодекс. Цей масштабний законодавчий акт, який набуде чинності 15 серпня 2026 року, покликаний забезпечити надійний захист довкілля та стимулювати сталий «зелений» розвиток через впровадження суворих систем контролю та неухильне дотримання правових норм. Прийняття документа знаменує перехід природоохоронної діяльності з рівня політичних декларацій до статусу обов'язкового нормативного механізму.

Новий Кодекс складається з 1242 статей і кодифікує понад 30 розрізнених законів, а також понад 100 адміністративних актів. Така систематизація дозволяє усунути фрагментацію та суперечності, що раніше існували в екологічному законодавстві країни. Варто зазначити, що це лише другий кодекс в історії Нового Китаю після Цивільного кодексу 2020 року, що підкреслює виняткову важливість екологічного питання для всієї системи державного управління КНР.

Ключові положення документа демонструють комплексний підхід до сучасних викликів. Зокрема, Кодекс посилює контроль за забрудненням, що виникає у повсякденному житті, включаючи кухонні випари та шумове забруднення. Крім того, запроваджуються нові категорії регулювання, такі як електромагнітне та світлове забруднення. Професор Ван Цаньфа з Китайського університету політичних наук і юриспруденції підкреслив, що цей документ є прецедентом у світовій практиці, оскільки він уперше містить окрему главу, присвячену зеленому та низьковуглецевому розвитку, чого немає майже в жодному з приблизно 20 існуючих екологічних кодексів світу.

• Цей законодавчий акт слугує правовим фундаментом для довгострокової приверженості Китаю «зеленій» трансформації та боротьбі зі зміною клімату. Такі заходи повністю відповідають національним цілям щодо досягнення піку викидів вуглецю до 2030 року та повної вуглецевої нейтральності до 2060 року. У пресслужбі Держради КНР наголосили, що перша стаття Кодексу чітко визначає принцип захисту навколишнього середовища як гарантію сталого розвитку, прагнучи до «гармонійного співіснування людини та природи».
• Водночас у документі закріплено принцип пріоритету відновлення екосистем над їх експлуатацією, а також введено жорсткі обмеження на використання природних ресурсів. Особливу увагу приділено боротьбі із забрудненням на мікрорівні, що включає вдосконалення сільських каналізаційних систем та встановлення суворих вимог до ресторанних кухонь. Це створює умови для реального покращення якості життя населення.

Міжнародна спільнота та експертне середовище високо оцінюють цей крок. Павло Трощинський, керівник Центру політичних досліджень і прогнозів Інституту Китаю та сучасної Азії РАН, зазначив, що Кодекс є потужним сигналом про рішучість КНР захищати екологію та підтверджує стратегію побудови екологічної цивілізації. Він додав, що систематизація законодавства перетворює екологічні норми на загальні правила для всього суспільства. Зовнішні спостерігачі вбачають у цьому перехід до юридично зобов'язуючих стандартів, що може бути вигідно місцевим громадам, які беруть участь у закордонних «зелених» проєктах.

На сьогодні Китай уже демонструє відчутні результати в охороні природи, зокрема найшвидше у світі нарощування лісових ресурсів та світове лідерство у сфері відновлюваної енергетики. Прийняття Кодексу, що складається з п'яти частин, на думку аналітиків, є одним із наймасштабніших законодавчих кроків серед провідних економік світу. Узбецький політичний оглядач Шарофіддін Тулаганов розцінив це як перехід до якісно нового рівня системного державного управління, де охорона природи прирівнюється за значущістю до фундаментальних засад державності.