У відповідь на зростаючу потребу у зберіганні даних та обмеження традиційних носіїв з'явилася новаторська технологія: ДНК-касети. Ця розробка поєднує ностальгічний формат касет 1980-х років із передовими можливостями ДНК як носія інформації. Наука, що стоїть за цією технологією, базується на унікальній щільності та довговічності ДНК. Теоретично, ДНК в одній людській клітині може зберігати приблизно 3,2 гігабайти даних. Дослідники з Південно-Китайського університету науки і технологій розробили прототип ДНК-касети, виготовленої з поліестер-нейлонової суміші та оснащеної штрих-кодами. Ці штрих-коди сегментують стрічку на мільйони дрібних ділянок, що функціонують подібно до комп'ютерних папок, полегшуючи точне вилучення даних.
Процес зберігання даних передбачає перетворення цифрової інформації на послідовність ДНК, де чотири основні основи ДНК — аденін (A), гуанін (G), цитозин (C) і тимін (T) — перетворюються на код, аналогічний двійковій системі комп'ютерів. Для захисту зв'язків ДНК від деградації стрічка покрита захисним кристалічним шаром. У рамках демонстраційного експерименту було успішно продемонстровано життєздатність технології шляхом кодування цифрового зображення в ДНК та його подальшого вилучення зі стрічки.
У разі комерціалізації ДНК-касети можуть суттєво трансформувати сферу зберігання даних, пропонуючи масштабоване та стійке рішення для центрів обробки даних, які стикаються з обмеженнями простору та енергії. Дослідження MIT за 2023 рік показало, що центри обробки даних споживали 4,4% електроенергії США, і цей показник, як очікується, зросте з розвитком штучного інтелекту. Станом на вересень 2025 року технології зберігання даних на основі ДНК перебувають на стадії доведення концепції, з кількома пілотними проєктами в розробці. Хоча потенційні переваги є значними, зберігаються такі виклики, як висока вартість та низька швидкість читання/запису.
Однак, постійний прогрес у синтезі та секвенуванні ДНК безперервно знижує витрати та підвищує здійсненність цієї технології. ДНК-касети є перспективним розробленням у вирішенні глобальної проблеми зберігання даних, пропонуючи компактне, довговічне та енергоефективне рішення. Очікується, що подальші дослідження та розробки прокладуть шлях до того, щоб зберігання даних на основі ДНК стало мейнстрімом. Дослідження показують, що до 2030 року ринок зберігання даних на основі ДНК може досягти 3,5 мільярдів доларів США, демонструючи щорічне зростання понад 55% з 2025 року, що зумовлено вибуховим зростанням даних у різних секторах.