12 вересня 2025 року Ед Ширан представив свій восьмий студійний альбом «Play», який знаменує собою помітний поворот у його музичному напрямку. Цей реліз є першим у запланованій серії з п'яти альбомів, назви яких натхненні кнопками медіаплеєрів: «Pause», «Fast Forward», «Rewind» та «Stop». Альбом досліджує різноманітні жанри, інтегруючи перські та індійські мотиви, що є відходом від його попередніх робіт.
«Play» виступає як контраст до попередніх, більш інтроспективних альбомів Ширана, таких як «- (Subtract)» та «Autumn Variations», які заглиблювалися в теми втрати та емоційної складності. Новий альбом, навпаки, спрямований на більш оптимістичний та енергійний звук, що, за словами самого Ширана, «змусило його знову закохатися у веселощі». Цей зсув до «великого попу» був частково натхненний співпрацею з продюсерами та музикантами з усього світу, зокрема з Іллею Салманзаде, шведсько-іранським продюсером, відомим своєю роботою з Аріаною Гранде та Бейонсе.
Альбом демонструє сміливе поєднання культурних впливів. Провідний сингл «Azizam», випущений 4 квітня 2025 року, містить традиційні перські ритми та інструменти, такі як гатам та сантур. Слово «Azizam» з перської мови перекладається як «мій дорогий» або «мій коханий». Трек «Symmetry», що поєднує танцювальний поп з індійською перкусією, демонструє бажання Ширана досліджувати нові музичні території. Інші помітні треки включають «Sapphire» з пенджабськими мотивами та співпрацею з індійським вокалістом Арітджітом Сінґхом, а також «Don't Look Down», створений у співпраці з Fred Again, який поєднує рейв-синтезатори з потужним хаус-бітом.
Критична реакція на «Play» була неоднозначною. Деякі оглядачі, як-от з Rolling Stone та The Guardian, відзначили, що хоча альбом і містить глобальні звуки, вони іноді здаються поверхневими. Інші критики описували альбом як «бадьорий», але водночас відзначали «тенденцію до банальності». Однак, багато шанувальників, особливо з перської спільноти, високо оцінили «Azizam» як культурний момент. Альбом загалом отримав оцінку 79% від RGM, що свідчить про його позитивне сприйняття як збалансованого поєднання фірмового стилю Ширана з новими експериментами.
Незважаючи на змішані відгуки, «Play» підтверджує репутацію Еда Ширана як артиста, здатного до експериментів та адаптації. Альбом, що складається з 13 треків, демонструє його майстерність у написанні пісень про кохання, що є одночасно універсальними та глибоко особистими. Це повернення до більш грайливого та різноманітного звучання після періоду меланхолії, що свідчить про нову, яскраву еру в його музичній кар'єрі.