Фільм Петри Кости «Апокаліпсис у тропіках» здобув чотири номінації на «Оскар-2026»

Документальна стрічка Петри Кости під назвою «Апокаліпсис у тропіках» викликала значний резонанс у кіноспільноті, здобувши чотири номінації на престижну премію «Оскар» 2026 року. Ця визначна робота претендує на нагороди у ключових категоріях: Найкращий повнометражний документальний фільм, Найкраща режисура, Найкраща постановка та Найкращий сценарій. Крім того, фільм лідирує за кількістю визнань на премії IDA Awards, де він також отримав чотири номінації, включаючи відзнаки за Найкращий повнометражний документальний фільм та Найкращу режисуру.

Стрічка, що вийшла на платформі Netflix, пропонує глибоке занурення у стрімке зростання впливу євангелізму на політичну ситуацію у Бразилії. Ця робота продовжує послідовну лінію Кости, яка системно досліджує гострі соціально-політичні виклики, розпочату ще у 2019 році. Режисерка, яка вже була номінована на «Оскар» у 2020 році за свій фільм «Демократія у замішанні» (The Edge of Democracy), аналізує, як саме християнський націоналізм здійснив трансформацію бразильської політики. Дослідження зосереджується на тому, як євангельський рух, чисельність якого зросла з приблизно п’яти відсотків населення сорок років тому до близько 30 відсотків сьогодні, перетворився на потужну політичну силу.

У «Апокаліпсисі у тропіках» глядачі побачать інтерв’ю з низкою ключових постатей. Серед них — впливовий телепроповідник Сілас Малафая, чинний президент Луїс Інасіу Лула да Силва, а також колишній глава держави Жаїр Болсонару. Малафая, який заснував власну гілку «Асамблеї де Деус» у 1993 році, активно використовує сучасні медіаплатформи. Наприклад, лише у 2024 році він мав 4,1 мільйона підписників в Instagram для поширення своїх консервативних поглядів. Режисерка задокументувала вирішальну роль Малафаї у сходженні Болсонару до влади, якого проповідник вважав обраним Богом для керівництва країною.

Світова прем'єра фільму відбулася на Венеційському кінофестивалі у 2024 році. Стрічка також пропонує історичний екскурс, простежуючи, як американські євангельські місіонери могли бути спрямовані до Бразилії у рамках протидії впливу теології визволення під час Холодної війни. Коста зазначає, що під час роботи над фільмом виявилося «надзвичайне захоплення політичної влади релігійними лідерами». Це відображає прагнення до встановлення християнської держави та захисту культурного консерватизму, що живиться буквальним тлумаченням Книги Об’явлення.

Картина майстерно демонструє контраст у позиціях політиків. Лула да Силва, хоча й вихований у католицькій традиції, погодився підтримувати законодавчі ініціативи проти абортів, вважаючи продовольчу безпеку першочерговою проблемою. На противагу цьому, Малафая відкрито демонструє свій політичний вплив. Варто зазначити, що у 2002 році Малафая підтримував Лулу та Партію трудящих, проте згодом розірвав із ними стосунки, щоб підтримати консервативні сили. Міжнародний успіх фільму підкреслює актуальність теми крихкості демократичних інституцій, що було центральним мотивом і попередньої оскарівської номінації Кости у 2020 році.