Кінокартина «Едем», режисером якої є Рон Говард, запланована до виходу в серпні 2025 року, переносить глядачів у 1932 рік на віддалений острів Флореана, що входить до Галапагоського архіпелагу. Ця стрічка ґрунтується на приголомшливих реальних подіях, відомих як «Справа Флореани». Фільм пропонує глибоке занурення у найтемніші куточки людських взаємин, що виникають, коли зовнішні соціальні обмеження раптово зникають, а утопічні мрії розбиваються об сувору реальність.
Європейські поселенці, які прагнули ідеального початку нового життя, швидко усвідомлюють, що найсерйозніша загроза походить не від дикої природи чи зовнішнього світу, а від внутрішніх конфліктів у їхній невеликій спільноті. Зокрема, Джуд Лоу втілює образ доктора Фрідріха Ріттера, а Ванесса Кірбі грає його супутницю, Дору Штраух. Вони були першими, хто покинув, на їхню думку, морально занепале суспільство. Спочатку Ріттер і Штраух мали на меті створити своєрідний маніфест для наступного етапу еволюції людства, але їхня усамітненість була неминуче порушена.
Напруга зростає з прибуттям інших колоністів. До них приєднується Гайнц Віттмер (Деніел Брюль) зі своєю родиною, а також амбітна та загадкова баронеса Елоїза Боске де Вагнер Вернгорн, роль якої виконала Ана де Армас. На цьому пустельному острові стикаються протилежні прагнення домінування та виживання. Сюжетна лінія, яку деякі критики порівнюють із дорослою версією класичного роману «Володар мух», детально досліджує конкурентні та часом деструктивні грані людської поведінки, що проявляються в умовах крайнього психологічного та фізичного тиску.
Режисер Говард створює провокаційну атмосферу, яка, за його власними словами, слугує застереженням проти романтизації ідеї втечі «від цивілізації». Виконання Ани де Армас додає особливої інтриги, особливо у сценах її зіткнень із замкнутою спільнотою. Варто зазначити, що реальна історія, яка надихнула на створення фільму, розпочалася ще у 1929 році, коли доктор Ріттер, побоюючись відсутності стоматологічної допомоги, самостійно видалив собі всі зуби перед від’їздом. Баронеса, яка прибула пізніше, у 1932 році, разом із двома коханцями, мала намір побудувати на острові розкішний готель, що абсолютно суперечило аскетичним ідеалам перших поселенців.
Зрештою, «Едем» пропонує глибокий кінематографічний досвід, зосереджений на співіснуванні та справжній суті людської природи, коли соціальні умовності усунені. Ця розповідь про втечу від суспільства, яке, як вважали герої, їх покинуло, наочно демонструє, що втекти від самого себе неможливо, оскільки внутрішній «багаж» переноситься у будь-який новий простір. Жага простоти та свободи швидко обертається пеклом виживання, особливо коли запаси продовольства починають вичерпуватися. Зникнення баронеси та одного з її супутників у 1934 році, а також загадкова смерть іншого, залишаються нерозкритою таємницею, відомою як «Справа Галапагос». Фільм, який спочатку мав робочу назву «Походження видів», яскраво ілюструє цю трагедію.