Документальна стрічка «The AI Doc» на фестивалі Sundance 2026: особистий погляд на майбутнє штучного інтелекту

На престижному кінофестивалі Sundance 2026 відбулася знакова прем’єра документального фільму «The AI Doc: Or How I Became an Apocaloptimist», який занурює глядача у вир гострих дискусій навколо майбутнього штучного інтелекту. Над створенням картини працювала команда видатних кінематографістів, відомих за такими проєктами, як «Все скрізь і одразу» та «Навальний». Стрічка майстерно балансує між аналізом колосального потенціалу технології та її екзистенційними загрозами. Особливої емоційності розповіді додає особиста історія співрежисера Деніела Роера: його глибока тривога щодо розвитку ШІ тісно переплітається з очікуванням народження первістка, що надає фільму надзвичайно інтимного та вразливого тону.

У співпраці з Чарлі Тайреллом Роер досліджує стрімку еволюцію інструментів штучного інтелекту та намагається з’ясувати справжню ціну їхнього масового впровадження. Офіційний реліз фільму під егідою Focus Features заплановано на 27 березня 2026 року. Для розкриття складних концепцій автори використовують широкий арсенал засобів: від інтерв’ю з провідними експертами до архівних домашніх відео та динамічної анімації. У фільмі представлено цілий спектр думок провідних підприємців та фахівців — від глибокого песимізму до майже утопічних прогнозів розвитку людства.

Одним із ключових учасників стрічки став генеральний директор OpenAI Сем Альтман. Він демонструє стриманий оптимізм, стверджуючи, що не відчуває страху перед світом, де домінує ШІ, хоча й визнає приголомшливу швидкість технологічного прогресу. Цікавим фактом є те, що Альтман вже звертався до ChatGPT за порадами щодо догляду за немовлям у перші тижні свого батьківства. Він прогнозує, що діти, які народилися у 2025 році, ймовірно, не зможуть перевершити штучний інтелект за рівнем знань, проте отримають значно більше можливостей для реалізації завдяки цим новітнім інструментам.

Протилежний полюс думок у фільмі представляють технологи, які зосереджені на мінімізації ризиків. Зокрема, Трістан Харріс, співзасновник Центру гуманних технологій, закликає враховувати гіркий досвід поширення соціальних мереж. Він наполягає на необхідності рішуче протистояти передбачуваним небезпекам неконтрольованого розвитку ШІ, пропонуючи обрати «вузький шлях» відповідальності. Водночас у стрічці висвітлюється позиція акселераціоністів, які вбачають у штучному інтелекті єдиний спосіб вирішення глобальних криз, що підкреслює полярність сучасного суспільного діалогу.

Автори «The AI Doc» підводять глядача до висновку, що наступ ери штучного інтелекту неможливо зупинити, і це вимагає від людства негайної уваги. Як стратегію руху вперед фільм пропонує концепцію «апокаліптичного оптимізму». Вона базується на необхідності міжнародної координації зусиль, забезпеченні прозорості корпорацій та встановленні чіткої правової відповідальності. Пен Сяо, генеральний директор компанії G42, у своїх роздумах підкреслює, що майбутнє інтелекту неразривно пов’язане з енергією, стверджуючи, що вартість інтелектуальних ресурсів у підсумку дорівнюватиме вартості енергії.

Документальна робота Роера та Тайрелла не просто фіксує технологічний прогрес, а ставить перед аудиторією фундаментальне питання про сутність людського існування в нову епоху. Використання особистих архівів режисера дозволяє відчути, що ШІ — це не абстрактна загроза з наукової фантастики, а реальний фактор, що впливатиме на життя наступних поколінь. Завдяки поєднанню глибокої аналітики та емоційної щирості, стрічка стає потужним закликом до активної участі кожного у формуванні майбутнього, яке вже наступило.