Документальна стрічка «Film di Stato» (що перекладається як «Державний фільм»), створена італійським режисером Роландом Сейко, була представлена на одному з найавторитетніших світових майданчиків — Міжнародному фестивалі документального кіно в Їглаві у 2025 році. Ця кіноробота, що отримала підтримку від Luce Cinecittà, яка також забезпечить її прокат в італійських кінотеатрах навесні наступного року, є глибоким, повністю невербальним дослідженням. Вона охоплює сорокарічний період правління жорстокої диктатури Енвера Ходжі в Албанії.
Фільм, хронометраж якого складає 78 хвилин, свідомо відмовляється від використання закадрового голосу чи будь-яких пояснювальних текстів. Натомість, Сейко покладається виключно на майстерний монтаж та звукове оформлення, щоб простежити еволюцію країни: від післявоєнної відбудови до остаточного краху комуністичного режиму. Такий підхід вимагає від глядача максимальної уваги до візуальних деталей та ритму епохи, що розгортається на екрані.
Сейко, відомий своєю здатністю перетворювати сухі архівні матеріали на справжні візуальні поеми, використовує у стрічці лише ті кадри, які були зняті самим режимом як інструмент пропаганди. Ця методологія дозволяє аудиторії не просто спостерігати за історичними подіями, а відчути внутрішній ритм та очікування тієї епохи — від моментів масового ентузіазму та єднання до напруженої тиші, що оточувала лідера.
Критики підкреслюють, що завдяки режисерському баченню, архів перестає бути пасивним фіксатором історії. Навпаки, він виступає активним конструктором реальності, яка згодом, через призму Сейко, викриває власні механізми маніпуляції та фальші. Режисер прагне не лише до демонстрації пропагандистських кліше, а й до побудови альтернативної розповіді.
Використовуючи монтаж та саундтрек, він створює наратив, який йде врозріз із нав’язаним офіційним змістом, виявляючи приховані тріщини та ледь помітні сигнали, що дозволяють побачити зовсім інше тлумачення подій. Це препарування механізмів самовихваляння влади набуває особливої гостроти у наш час, коли інформаційні потоки постійно намагаються сформувати наше сприйняття дійсності. Здатність проаналізувати, як історична машина влади створювала свій ідеалізований образ, стає ключем до розпізнавання маніпуляцій у сучасному медіапросторі.
«Державний фільм» — це значно більше, ніж просто погляд на албанську автократію. Це універсальне дослідження сліпоти влади, яка, прагнучи самопрославлення, мимоволі залишає документальні свідчення своєї внутрішньої порожнечі та абсурдності. Стрічка, яка раніше вже здобула визнання на престижних «Днях Авторів» у Венеції, відкрила основний конкурс «Opus Bonum» у Їглаві. Цей факт вкотре підтверджує високий статус Роланда Сейко як одного з провідних італійських майстрів, що працюють із документальною спадщиною та архівними матеріалами.