Стрічка «Голубая луна» (Blue Moon), яку представили Ітан Хоук та режисер Річард Лінклейтер на 75-му Берлінському міжнародному кінофестивалі, стала глибоким художнім осмисленням зміни творчих епох. Кінокартина зосереджується на доленосному моменті в житті видатного композитора Лоренца Харта. Вона відтворює атмосферу вечора, коли відбулася прем'єра мюзиклу «Оклахома!» у 1943 році. Ця подія була знаковою, адже вона започаткувала співпрацю колишнього партнера Харта, Річарда Роджерса, з Оскаром Хаммерстайном II. Саме цей тандем здійснив справжню революцію в жанрі мюзиклу, давши старт так званому «золотому віку» бродвейського театру.
Хоук, який втілив на екрані образ Харта, скористався майданчиком Берлінале для висловлення свого критичного бачення сучасних тенденцій у кіноіндустрії. Актор відверто розкритикував домінування виключно комерційної вигоди та гонитви за швидким прибутком, стверджуючи, що такий підхід неминуче призводить до створення посереднього, усередненого контенту, який не поважає інтелектуальну глибину сприйняття глядача. Особливо різко Ітан Хоук засудив практику вибору акторів, яка ґрунтується виключно на їхній популярності в соціальних мережах та кількості підписників, назвавши це «абсолютним безумством». Він наголосив, що мистецтво має бути щирим відображенням людського досвіду, а не лише прибутковим, швидкоплинним товаром.
Сам фільм, сценарій до якого написав Роберт Каплоу, є інтимним дослідженням людської вразливості та сутності дружби. Дія розгортається протягом однієї ночі в нью-йоркському барі «Сарди» одразу після тріумфу «Оклахоми!». Ця робота Лінклейтера, відомого своїм умінням досліджувати плин часу, пропонує пронизливе роздуми про швидкоплинність успіху та складність творчого суперництва. Критики високо оцінили акторський склад: зокрема, Ендрю Скотт блискуче виконав роль Роджерса. За цю роботу Скотт був удостоєний престижної нагороди «Срібний ведмідь» за найкращу чоловічу роль другого плану на Берлінале, що підтверджує високу якість картини та майстерність актора.
Незважаючи на те, що оригінальна та улюблена глядачами трилогія «Перед...» (Before...) вже офіційно завершена, Хоук натякнув на можливість її потенційного продовження під робочою назвою «Після» (After). Він підкреслив, що будь-яка нова спільна робота з Річардом Лінклейтером та Джулі Дельпі має ґрунтуватися виключно на справжньому творчому союзі та глибокому взаєморозумінні, а не на комерційній необхідності. Це прагнення до автентичності у співпраці безпосередньо перегукується з основною темою фільму: визнанням того, що справжня, неминуща цінність мистецтва часто криється не в гучному зовнішньому успіху чи оваціях, а в глибині емоційних переживань, які воно здатне викликати у публіки. Трагічна історія Лоренца Харта, який пішов із життя лише через кілька місяців після тріумфальної прем'єри «Оклахоми!», слугує потужним, гірким нагадуванням про те, що зовнішнє визнання далеко не завжди відповідає внутрішньому стану таланту та його особистій долі.