Бенедикт Камбербетч досліджує чоловіче горе у психологічній драмі «Сутність»

На екрани кінотеатрів виходить нова психологічна драма «Сутність» (The Thing with Feathers), у якій британський актор Бенедикт Камбербетч кидає виклик усталеним уявленням про чоловіче переживання втрати. Ця стрічка, створена режисером Діланом Саузерном, є екранізацією дебютної повісті Макса Портера «Горе — це річ з пір’ям», що побачила світ у 2015 році. Фільм, кошторис якого сягнув 6 мільйонів доларів, заглиблюється у складний та часто хаотичний процес скорботи, чим вигідно відрізняється від більш прямолінійних оповідей на цю тему.

Камбербетч утілює образ батька, який намагається оговтатися після раптової смерті своєї дружини, одночасно виховуючи двох маленьких синів, Річарда та Генрі Боксолл. Актор прагнув показати ту силу, яка криється у вразливості, уникаючи кліше маскулінності. Це повністю відповідає ідеї твору Портера, який базується на його особистому досвіді втрати батька. У центрі оповіді — персонаж, якого у сценарії називають просто «Тато», який залишається сам на сам із горем після трагічної загибелі дружини, що спричиняє його поступовий психологічний розлад.

Для візуалізації цього стану внутрішнього розладу у фільмі використовується потужний сюрреалістичний образ — Ворон, який несподівано вривається до їхньої лондонської оселі. Цей небажаний гість, чий голос подарував Девід Тьюліс, одночасно мучить, дражнить і надає певне полегшення головному герою. Макс Портер сам описав цього персонажа як «божевільного фрейдистського терапевта».

Сценарій, написаний самим Саузерном, зберігає трискладову структуру оригінальної книги, зосереджуючись на трьох сутностях: «Тато», «Хлопчики» та «Ворон». При цьому деякі літературні нюанси, зокрема прямі цитати з поезії Теда Хьюза, були опущені. Камбербетч активно співпрацював із живими воронами під час зйомок сцен, де Ворон постає як фізичне втілення скорботи. Фізично образ Ворона втілив актор Ерік Лампаерт, тоді як Тьюліс озвучив його, створюючи їдкий, глузливий тон, що проникає у «психічну рану» батька.

Режисер Ділан Саузерн, який раніше здобув визнання завдяки документальним роботам, здійснив свій дебют у повнометражному художньому кіно саме з цим матеріалом. Стрічка отримала підтримку від Британського інституту кіно (BFI) у 2024 році.

Світова прем'єра фільму відбулася на кінофестивалі «Санденс» 25 січня 2025 року, після чого його було представлено на Берлінському міжнародному кінофестивалі 18 лютого 2025 року. Дистриб'ютор Vue Lumière викупив права на прокат у Великій Британії та Ірландії, призначивши реліз на 21 листопада 2025 року. Критичні відгуки про стрічку виявилися неоднозначними: на платформі Metacritic вона отримала 50 балів зі 100 на основі 13 рецензій. Рецензенти відзначили виняткову акторську роботу Камбербетча, проте вказали на «нерівномірну характеризацію». Фільм, тривалістю 104 хвилини, намагається донести думку, що горе — це процес нелінійний, використовуючи сюрреалістичні образи для відображення розколотої свідомості, що споріднює його з такими знаковими стрічками про втрату, як «Не дивись зараз» та «Соляріс».