Повернення до стандартів надмірної худорлявості у сезоні Весна-Літо 2026: аналіз модних дефіле

Останні дослідження модних показів сезону Весна-Літо 2026 продемонстрували тривожну тенденцію: помітне зміщення стандартів репрезентації моделей на провідних світових подіумах. Детальний аналіз, що охопив 198 дефіле, виявив, що переважна більшість представлених образів — а саме 97,1 відсотка — була продемонстрована на моделях, яких класифікують як надзвичайно струнких, що відповідає американським розмірам US 0–4. На думку провідних аналітиків галузі, такий зсув свідчить про своєрідний ренесанс естетики, яка асоціюється з періодом «героїнового шику» 1990-х років. Це ставить під серйозний сумнів увесь прогрес, якого індустрія досягла на шляху до боді-інклюзивності протягом останніх років.

Для глибшого розуміння ситуації варто звернутися до порівняльних статистичних даних минулих періодів. У 2024 році під час 230 показів лише 0,8% образів були представлені моделями розміру XL та вище, тоді як переважна частка у 95,5% припадала на надмалі розміри (XXS-S). Еліз Чичек, колишня редакторка Vogue Netherlands, акцентувала увагу на тому, що під час нещодавніх презентацій моделі, які носять 38-й розмір або більше, були практично відсутні. Такий різкий відкат від інклюзивних практик, що спостерігалися раніше, змушує експертів замислитися над справжньою відданістю модних домів заявленим цінностям різноманітності та прийняття різних типів фігур.

Фахівці виділяють кілька ключових факторів, що сприяють цій регресії в індустрії високої моди. По-перше, це посилений тиск з боку ринку, який вимагає створення образу «елітарного шику» та візуальної демонстрації благосостояння. По-друге, значну роль відіграє зростаюча доступність медикаментозних засобів для швидкого зниження ваги. Препарати на основі семаглутиду, які спочатку розроблялися виключно для лікування діабету 2 типу, стали надзвичайно популярними як засіб для екстремального схуднення. За деякими оцінками, це явище вже охоплює близько 7% дорослого населення в США та країнах Європи.

Дане явище вже отримало неофіційну назву «оземпіковий шик» і почало безпосередньо впливати на сферу роздрібної торгівлі та послуг преміум-класу. Наприклад, у Лондоні професійні кравці фіксують стрімке зростання кількості замовлений на ушивання ділових костюмів під нові, значно менші параметри клієнтів. Мода знову диктує жорсткі рамки, де худорлявість стає не лише естетичним вибором, а й символом успіху та приналежності до певного соціального прошарку, що має доступ до новітніх медичних технологій корекції зовнішності.

Естетика «героїнового шику», іконою якої у свій час стала Кейт Мосс з її характерною андрогінною фігурою, відображала прагнення до «брудно-реалістичного» образу. У 90-х роках цей стиль виник як радикальна противага надмірному гламуру та атлетизму 1980-х. Характеризуючись хворобливою блідістю та крайньою худорлявістю, цей напрямок знову піднімає гострі питання про взаємозв’язок моди та соціальних проблем, а також про трансформацію сприйняття краси та здоров'я в сучасному суспільстві.

Окрім естетичних дискусій у професійному середовищі, ситуація викликає серйозне занепокоєння у представників медицини, зокрема педіатрії. Лікарі наголошують на потенційно руйнівному впливі таких нереалістичних візуальних стандартів на психіку та фізичне здоров'я молоді. Повернення до культу худорлявості на світових подіумах може спровокувати нову хвилю розладів харчової поведінки серед юних демографічних груп, які традиційно сприймають образи з дефіле як єдиний легітимний еталон привабливості.