«Фабрика спалахів X»: непередбачувана активна зона 4366 у центрі уваги

Останніми днями наше Сонце демонструє надзвичайну активність, яка вкотре нагадує про його непередбачувану та могутню природу. У період з 1 по 3 лютого 2026 року вчені зафіксували п'ять спалахів найвищого класу X та понад 25 спалахів класу M. Така інтенсивність робить цей проміжок часу одним із найбільш насичених у поточному сонячному циклі. Головним джерелом цих подій стала активна зона 4366 — колосальне скупчення сонячних плям, площа якого стрімко зросла і тепер у дев'ять-десять разів перевищує розміри Землі. Розташована в північній півкулі світила, ця область має складну магнітну конфігурацію типу бета-гамма-дельта, де протилежні полюси переплітаються, створюючи ідеальні умови для потужних викидів енергії.

Динаміка розвитку подій вражає своєю швидкістю. Активна зона 4366 з'явилася на видимій стороні сонячного диска лише кілька днів тому, але миттєво почала еволюціонувати, нарощуючи магнітну складність. Аналіз магнітних карт виявляє зони змішаної полярності, де силові лінії скручуються у вихори, що нагадують формування грозових хмар перед появою торнадо в земній атмосфері. Це призводить до безперервного вивільнення енергії: рентгенівське випромінювання Сонця утримувалося вище рівня M-класу протягом 35 годин поспіль. Фахівці Центру прогнозування космічної погоди NOAA підкреслюють, що така волатильність є винятковою навіть для піку сонячного циклу.

Хронологія найпотужніших вибухів розпочалася 1 лютого о 12:33 UTC зі спалаху класу X1.0, який спричинив серйозні перебої в радіозв'язку на денній стороні нашої планети. Невдовзі за ним послідувала серія подій класу M, зокрема M6.6 о 10:02 UTC та M6.7 трохи пізніше, що свідчило про критичне накопичення напруги в активній зоні. Справжньою кульмінацією став грандіозний вибух класу X8.1, зафіксований о 23:57 UTC того ж дня. Ця подія стала третьою за потужністю у 25-му сонячному циклі та найсильнішою у 2026 році. Енергія цього спалаху еквівалентна вибуху мільярдів водневих бомб, що призвело до радіозатемнення рівня R3 над Тихим океаном, порушивши роботу авіації та морського транспорту.

Естафета сонячної активності продовжилася і 2 лютого. Вже о 00:15 UTC стався спалах X1.5, після якого о 00:31 UTC зафіксували X2.8, а о 00:42 UTC — X2.9. Кожен із цих імпульсів вносив додатковий хаос у стан земної іоносфери. Останній великий спалах серії, X1.6, був зареєстрований о 08:14 UTC 2 лютого, підтверджуючи невичерпний потенціал зони 4366. Станом на 3 лютого нових подій класу X не спостерігалося, проте спалахи класу M тривають, підтримуючи високий рівень радіаційного фону в навколоземному просторі.

Хоча більшість цих спалахів мали імпульсивний характер — вони були яскравими, але короткими і без значних викидів речовини — подія класу X8.1 супроводжувалася корональним викидом маси (CME). Згідно з результатами моделювання, основна частина сонячної плазми пройде повз Землю в північному та східному напрямках. Проте вчені не виключають можливості бокового удару, який може відбутися 4 лютого близько 21:00 UTC з похибкою у 7 годин. Це може спровокувати геомагнітну бурю рівня G1 або навіть вище, що відкриває перспективу спостереження полярних сяйв у високих широтах.

Прогнози на найближчі дні залишаються стриманими та обережними. У період з 3 по 6 лютого активна область 4366, яка вже вписала себе в історію рекордним спалахом X8.1, займе таке положення на сонячному диску, при якому будь-який новий потужний викид буде спрямований безпосередньо на Землю. Прямі фронтальні геомагнітні удари трапляються вкрай рідко — за весь минулий рік було зафіксовано лише два подібних випадки. Тому зараз увага астрофізиків прикута до кожного руху в цій небезпечній зоні.

Ключовою особливістю поточної ситуації є її абсолютна непередбачуваність. Історія спостережень за Сонцем доводить, що такі екстремальні явища відбуваються раптово, не залишаючи надійних підказок для прогнозистів. Навіть попри рекордні показники — збільшення площі плями на 50% та 18 потужних спалахів за одну добу — неможливо точно сказати, чи реалізує область свій колосальний потенціал у вигляді нового історичного викиду, чи енергія розсіється менш небезпечним шляхом. Наступні кілька днів стануть періодом максимальної геоефективної загрози, і наукова спільнота готується до будь-якого сценарію розвитку подій.