Дванадцята аномалія міжзоряної комети 3I/ATLAS кидає виклик науці

Комета 3I/ATLAS, що стала третім міжзоряним об’єктом, який коли-небудь потрапив у поле зору астрономів, продовжує ставити перед науковою спільнотою нові й нові, часом нерозв'язні, загадки. Цей незвичайний гість із глибин міжгалактичного простору був уперше виявлений 1 липня 2025 року завдяки спостереженням обсерваторії ATLAS, розташованої у Чилі. Вже з моменту свого відкриття 3I/ATLAS демонструвала вкрай нестандартну поведінку, що одразу привернуло увагу світових дослідників. Її чітка гіперболічна траєкторія беззаперечно підтвердила позасонячне походження, виключивши можливість її формування в межах нашої системи. Крім того, розрахунковий вік комети, який, за оцінками вчених, сягає вражаючих 7,5 мільярда років, дозволяє вважати її фактично ровесницею раннього Всесвіту. Проте не її древнє космічне коріння, а саме незрозумілі та непередбачувані особливості поведінки спричинили справжній науковий фурор та викликали гарячі дискусії.

Найбільш інтригуючим моментом стала дванадцята за ліком аномалія, яку було зафіксовано протягом двох днів — 8 та 9 листопада 2025 року. Астрономи були вражені, спостерігаючи вузькоспрямовані, надзвичайно потужні струмені газу та пилу, які виривалися з ядра. Ці викиди простягалися від комети на відстань, що перевищувала мільйон кілометрів. Ключова унікальність цього явища полягала в тому, що ці джети зберігали ідеально прямолінійну, майже лазерну форму. Це категорично суперечило встановленому періоду обертання комети навколо власної осі, який становить 16,16 години. Згідно з усіма законами фізики та динаміки комет, природне обертання мало б неминуче закрутити викиди у спіраль, перетворюючи їх на вигнуті дуги, але цього, на подив вчених, не відбулося.

«Збереження такої чіткої та незмінної форми цих струменів, які, до того ж, рухаються з високою швидкістю близько 400 метрів на секунду, наштовхує на думку про роботу якихось надзвичайно ефективних стабілізуючих механізмів», — прокоментував цю загадку Аві Льоб, відомий астрофізик із Гарвардського університету. Він підкреслив, що хоча наявність цих механізмів не є прямим доказом, вона, безумовно, не виключає їхнє можливе техногенне походження, натякаючи на штучну природу об'єкта. Водночас, російський астроном Олександр Кисельов пропонує більш традиційне, хоча й складне, альтернативне пояснення. Він пов’язує цей незвичайний феномен зі складною, багатошаровою структурою газопилового утворення, яке він назвав «антихвіст». Цей антихвіст, до речі, спрямований у бік Сонця, що є ще однією нетиповою та дивною особливістю поведінки 3I/ATLAS, яка ускладнює її класифікацію.

До цієї дванадцятої аномалії комета вже встигла накопичити значний «каталог» дивацтв. Раніше, 24 жовтня 2025 року, потужний радіотелескоп MeerKAT зафіксував лінії поглинання гідроксильних радикалів, що є класичною та очікуваною ознакою для будь-якої комети. Однак подальші, більш детальні, спостереження швидко виявили низку серйозних відхилень від стандартних кометних моделей. Серед них були зафіксовані: аномально високе співвідношення нікелю до ціаніду, що вказує на незвичайний хімічний склад; надзвичайно низький вміст води, який становив лише 4% від загальної маси, а також незрозуміле негравітаційне прискорення, яке неможливо пояснити лише впливом Сонця. При цьому, пройшовши 29 жовтня 2025 року перигелій на відстані 210 млн км від Сонця, об’єкт продемонстрував неабияку стійкість. Він не зруйнувався і не розпався, як це часто трапляється з крихкими крижаними ядрами, що додатково посилило інтригу навколо його природи.

Наукова спільнота покладає великі надії на спостереження, які заплановані на 19 грудня 2025 року. Є ймовірність, що дані, отримані за допомогою космічних телескопів «Хаббл» та «Джеймс Вебб», зможуть нарешті пролити світло на справжню природу цього унікального міжзоряного об’єкта. Наразі ж комета 3I/ATLAS, безпечно віддалившись від Землі на відстань 1,8 астрономічних одиниць, продовжує свою подорож Сонячною системою. Вона залишає вченим безпрецедентну та багатогранну загадку, яка вимагає негайного та ґрунтовного розв'язання, кидаючи виклик усталеним космологічним теоріям.