Вірменські високогірні пасовища приховують таємницю величних доісторичних монолітів, відомих як "вішапи" або "кам'яні дракони". Ці монументальні кам'яні стели, що сягають від 0,9 до 5.5 метрів у висоту, прикрашені витонченими зображеннями дикої природи, зокрема риб та худоби. Протягом століть їхнє призначення залишалося загадкою, викликаючи захоплення та спонукаючи до роздумів про духовне життя давніх цивілізацій.
Нещодавнє комплексне статистичне дослідження, проведене командою науковців на чолі з Вае Гурадяном та Арсеном Бобохяном з Єреванського державного університету та Інституту археології та етнографії, опубліковане в журналі Heritage Science 1 вересня 2025 року, пролило світло на глибоке ритуальне значення цих стародавніх пам'яток. Аналіз розташування 115 вішапів по всій території Вірменії виявив, що їхнє розміщення не було випадковим. Навпаки, ці монументи свідомо встановлювалися біля джерел води – струмків, озер та давніх іригаційних систем. Це свідчить про їхню ключову роль у стародавніх водних культх, де вода шанувалася як першоджерело життя.
Радіовуглецеве датування, зокрема на місці розкопок Тірінкатар на горі Араґац, відносить деякі з цих кам'яних велетнів до періоду між 4200 та 4000 роками до н.е., що відповідає халколіту. Це робить вішапи сучасниками таких визначних світових пам'яток, як Стоунхендж та Ґьобеклі Тепе, підкреслюючи їхнє місце в глобальному контексті доісторичних досягнень. Створення та транспортування цих багатотонних каменів на значні висоти вимагало неймовірних зусиль та організації, що свідчить про глибоку соціальну та релігійну мотивацію спільнот, які їх створювали.
Кам'яні дракони переважно зосереджені у високогірних районах Вірменського нагір'я, зокрема навколо гірських масивів Араґац, Гегамських гір та хребтів Севан і Варденіс. Дослідження виявило два чіткі кластери їхнього розташування за висотою: близько 1900 метрів та 2700 метрів над рівнем моря. Така дистрибуція, особливо розташування кам'яних риб на найвищих висотах поблизу джерел талої води, символічно пов'язує гірські водні ресурси з потребами долинних громад, демонструючи витончене розуміння управління водними ресурсами.
Традиція вішапів мала тривале життя, еволюціонуючи протягом тисячоліть. У пізніші періоди, зокрема за часів Урартського царства (IX-VI ст. до н.е.), на деяких каменях з'явилися написи урартською мовою, а згодом – середньовічні вірменські написи. Ці пам'ятки стали не лише свідками змін культурних та релігійних ландшафтів, але й вплинули на подальший розвиток вірменського мистецтва. Дизайн вішапів простежується у візерунках хачкарів – різьблених кам'яних хрестів, що є центральними елементами вірменського християнського мистецтва, демонструючи вражаючу спадкоємність культурного значення.
Слово "вішап" у вірменській мові означає "дракон". У давньовірменській міфології вішапи асоціювалися з водними стихіями, приносячи як родючість, так і стихійні лиха. Вони вважалися духами води та багатства, а іноді й причиною посух чи висихання річок. Бог Вагн, покровитель вогню, війни та грози, часто зображувався як переможець вішапів, після чого наставав довгоочікуваний дощ. Однак, назва "вішап" для цих кам'яних пам'яток, ймовірно, походить від їхньої форми, що нагадує рибу або змію, а не від прямого зв'язку з європейськими міфами про драконів. Цікаво, що припущення про зв'язок вішапів з давніми іригаційними системами висловлювалися ще на початку XX століття видатним вченим Ашхарбеком Калантаром. Новітнє дослідження, яке вперше застосувало комплексний статистичний аналіз, підтверджує та розширює ці давні гіпотези, надаючи вагомі докази про свідоме розміщення цих монументів як невід'ємної частини давніх водних ритуалів та систем управління водними ресурсами.
Стародавні вірменські "кам'яні дракони" є не просто археологічними артефактами, а свідченням глибокого зв'язку давніх спільнот із природою, особливо з водою. Їхнє стратегічне розташування, вражаючі розміри та тривала культурна еволюція розкривають складний світогляд, де ритуал, вода та людська праця перепліталися, формуючи основу для подальшого розвитку цивілізації. Збереження цих унікальних пам'яток є ключовим для розуміння духовної спадщини людства та його взаємодії з навколишнім світом.