Відкриття стародавніх зубів у Китаї, вік яких оцінюється в 300 000 років, спонукає до перегляду існуючих уявлень про еволюцію людини в Азії та відкриває нові напрямки досліджень. Ці знахідки, опубліковані у "Journal of Human Evolution", свідчать про складнішу картину людського розвитку, ніж вважалося раніше.
Аналіз 21 фрагмента зуба, проведений професором Ву Сюйчжі та командою Центру вивчення еволюції людини (CENIEH), виявив унікальне поєднання примітивних та сучасних рис. Міцні корені зубів характерні для гомінідів Середнього плейстоцену, періоду, коли домінував Homo erectus. Водночас, зменшення третього моляра є типовою ознакою Homo sapiens та інших більш пізніх гомінідів, що вказує на несподіваний сучасний елемент у давньому контексті. Ця знахідка підтверджує гіпотезу про те, що риси, пов'язані з Homo sapiens, могли виникнути не лише в Африці, але й в інших регіонах внаслідок складних взаємодій між різними популяціями. Таким чином, місцевість Хуалундун приєднується до таких значущих місць, як Пансянь-Дадун або Цзичжун, де були знайдені скам'янілості зі схожими неоднозначними рисами.
Дослідження, опубліковане у "Journal of Human Evolution", є результатом міжнародної співпраці між Інститутом хребетної палеонтології та палеоантропології в Пекіні та Центром національних досліджень еволюції людини (CENIEH) в Іспанії. Ці зуби, що датуються приблизно 300 000 років тому, демонструють незвичайне поєднання архаїчних та сучасних ознак, що може свідчити про схрещування ранніх людей з Homo erectus. Це ставить під сумнів традиційні моделі еволюції, які часто зосереджуються виключно на африканському походженні.
Наступним кроком є вилучення стародавньої ДНК з цих скам'янілих решток, що є складним завданням, враховуючи теплий і вологий клімат регіону, який може руйнувати генетичний матеріал. Успішне вилучення ДНК могло б пролити світло на те, чи є зуби з Хуалундуна беззаперечним доказом еволюційного «роману» між видами, чи просто представляють альтернативний, зрештою невдалий, шлях до сучасної людини. Ця знахідка підкреслює важливість подальших досліджень у галузі палеонтології та еволюції людини, наголошуючи на необхідності перегляду існуючих теорій у світлі нових даних. Вона також свідчить про те, що Азія була осередком значного еволюційного розмаїття, де різні групи гомінідів взаємодіяли та, можливо, схрещувалися, формуючи складну картину нашого минулого.