Нові генетичні відкриття
Нове дослідження, опубліковане в *Nature Communications* у липні 2025 року, вивчає генетичні зв'язки між жителями Папуа-Нової Гвінеї та іншими азіатськими популяціями, розкриваючи нові дані про міграції людини.
Походження та адаптація
Дослідження показує, що жителі Папуа-Нової Гвінеї походять від першої хвилі міграції з Африки, яка дала початок усім неафриканським народам. Зовнішня подібність до деяких груп з Африки на південь від Сахари є результатом адаптації до тропічного клімату, а не прямого генетичного зв'язку.
Доктор Маюкх Мондал підкреслює, що адаптація до тропіків могла створити зовнішню схожість між папуасами та африканцями, хоча генетично вони ближчі до азіатів.
ДНК денисівців
Дослідження виявило значний відсоток ДНК денисівців у геномах жителів Папуа-Нової Гвінеї. Генетичне змішування, ймовірно, відбулося в Південно-Східній Азії чи Океанії.
Генетична ізоляція
Аналіз стародавньої ДНК 42 людей з Папуа-Нової Гвінеї показав, що деякі культури були ізольовані протягом століть, практично без міжшлюбних зв'язків.
Скорочення населення
Дослідження також виявило значне скорочення населення в Папуа-Новій Гвінеї після їх прибуття, яке тривало тисячі років. На відміну від інших неафриканських популяцій, вони не пережили демографічного вибуху, пов'язаного з сільськогосподарською революцією в Європі та Азії.
Важливість генетичних досліджень
Генетика не завжди відповідає зовнішньому вигляду, і що історія людства формується міграцією, генетичним змішуванням та адаптацією до навколишнього середовища. Жителі Папуа-Нової Гвінеї є частиною ширшого азіатського родинного дерева.
Подальші дослідження необхідні для повного розуміння того, як еволюція сформувала цю популяцію, як зазначив доктор Мондал. Населення рівнинних районів Папуа-Нової Гвінеї має денісованські гени, які, можливо, допомогли їм розвинути стійкість до малярії.