Кажани, єдині ссавці, здатні до тривалого польоту, завжди викликали глибокий науковий інтерес щодо походження цієї унікальної здатності. Новаторське дослідження, опубліковане у виданні Nature Ecology and Evolution у жовтні 2025 року, проливає світло на цю еволюційну загадку. Робота науковців свідчить, що кажани не створювали нових генів спеціально для польоту; натомість вони майстерно перепризначили вже існуючі гени, спільні для інших ссавців.
Це генетичне перепрофілювання дозволило їм активувати ці спільні генетичні механізми для формування спеціалізованих крилових структур та потужної мускулатури, необхідної для ширяння у повітрі. Дослідження, яке очолив Крістіан Ферегріно, кидає виклик усталеним поглядам на еволюційні інновації, особливо стосовно виникнення абсолютно нових структур. Воно наводить вагомі докази того, що процес еволюції може ефективно повторно використовувати вже наявну генетичну інформацію для досягнення функціонально нових результатів.
Це відкриття розширює наше розуміння гнучкості життя. Крім свого значення для еволюційної біології, кажани відіграють незамінну роль у підтримці здоров'я екосистем, виступаючи як важливі запилювачі, розповсюджувачі насіння та природні регулятори чисельності комах. Розуміння генетичних основ їхнього польоту може стати ключовим елементом у розробці ефективних стратегій збереження цих нічних створінь.
Подальші дослідження підкреслюють, що подібні механізми перепрофілювання генів, а не лише створення нових, можуть бути більш поширеним шляхом для швидкої адаптації організмів до мінливих умов середовища. Наприклад, аналіз геному іншого виду, що демонструє швидку адаптацію, показав, що до 30% нових функціональних білків можуть виникати через перебудову старих генів. Це свідчить про те, що природа часто віддає перевагу елегантному повторному використанню, аніж винайденню з нуля, що є потужним уроком про ефективність у складних системах.