Космічний телескоп «Джеймс Уебб» (JWST) знову продемонстрував свою надзвичайну здатність, зробивши вражаюче зображення туманності NGC 6537, більш відомої як «Червоний Павук». Цей об’єкт є класичним прикладом планетарної туманності — завершального етапу еволюції зірки, яка за своїми характеристиками дуже схожа на наше Сонце. Знімок, отриманий за допомогою камери ближнього інфрачервоного діапазону (NIRCam), надає безпрецедентну візуальну інформацію про останні миті існування світила, яке, розширившись до стадії червоного гіганта, скидає свої зовнішні оболонки у міжзоряний простір.
The Red Spider Nebula (NGC 6537), погляд Хаббла, 2001 рік. Джерело зображення: NASA/ESA/Hubble
Вражаюча деталізація нового зображення дозволяє чітко розрізнити дві витягнуті частки, які формують характерні «ноги» павука. Кожна з цих часток простягається приблизно на три світлові роки. На знімку ці структури, забарвлені у синій колір, складаються переважно з молекулярного водню (H2). У самому центрі туманності астрономи ідентифікували центральну зірку. Цікаво, що в інфрачервоному діапазоні вона виглядає червоною, що контрастує з її тьмяним і блакитним виглядом, зафіксованим, наприклад, оптичним телескопом «Хаббл». Зірка оточена покривом гарячого пилу, який, імовірно, формує обертову дискову структуру.
Підписи: Джерело зображення: ESA/Webb, NASA, CSA, J. H. Kastner (Rochester Institute of Technology)
Астрофізики, зокрема фахівці з Європейського космічного агентства (ESA), активно досліджують центральну область «Червоного Павука» у пошуках ознак можливого другого компонента — зорі-компаньйона. Наявність такої супутниці могла б пояснити складну симетрію викидів речовини та характерний S-подібний візерунок. Вважається, що цей візерунок, який проявляється як фіолетовий потік, вказує на присутність іонізованих атомів заліза. Він виникає внаслідок зіткнення високошвидкісного струменевого викиду від центральної зірки з матеріалом, викинутим нею раніше.
Історично склалося так, що подібні об’єкти отримали назву «планетарні туманності» через помилку ранніх астрономів, які помилково прийняли їхню округлу форму за планети. З наукової точки зору, спостереження за фіналом життя зірки, подібної до нашого Сонця, надає унікальну можливість зазирнути у потенційне майбутнє нашого світила. Фаза планетарної туманності є надзвичайно короткою за космічними мірками, триваючи лише кілька десятків тисяч років. Це робить отримані знімки безцінним «викопним свідченням» динаміки та пізньої еволюції зірок.
Зображення, отримані JWST, вимагають складного процесу обробки, оскільки телескоп функціонує в інфрачервоному діапазоні, використовуючи штучні (несправжні) кольори для візуалізації даних, невидимих для людського ока. Дослідження підтверджують, що такі події, як утворення планетарних туманностей, збагачують міжзоряне середовище важкими елементами, необхідними для формування наступних поколінь зірок і планет. Вивчення кінематики викидів у туманності «Червоний Павук» дозволяє вченим уточнити моделі зоряної еволюції, особливо швидкість втрати маси на стадії асимптотичної гілки гігантів.