Астрономи зробили значне відкриття в атмосфері коричневого карлика, відомого як «Аварія» (WISEA J153429.75-104303.3). Цей субзоряний об'єкт, розташований приблизно за 50 світлових років від Землі в сузір'ї Терезів, містить силан (SiH4) у своїй атмосфері. Це перше виявлення силану в атмосфері коричневого карлика, що відкриває нові перспективи для розуміння хімічного складу цих загадкових космічних тіл.
«Аварія» була вперше ідентифікована у 2020 році астрономом-аматором Деном Каселденом через проєкт Backyard Worlds Zooniverse. Її унікальні характеристики, включаючи високий власний рух та виразні інфрачервоні кольори, спонукали до подальших досліджень. Подальші спостереження підтвердили її класифікацію як коричневого карлика Y-типу, найхолоднішого класу коричневих карликів. Дослідження, опубліковане у журналі Nature, підкреслює важливість громадянської науки в астрономічних відкриттях.
Виявлення силану в «Аварії» є важливим, оскільки до цього часу силан не спостерігався в атмосферах коричневих карликів. Ця сполука зазвичай зустрічається в середовищах з низьким вмістом кисню, що свідчить про те, що «Аварія» сформувалася в таких умовах. Наявність силану надає цінну інформацію про хімічні процеси, що відбуваються в атмосферах коричневих карликів, і може допомогти вдосконалити моделі їхнього формування та еволюції.
Силан, що складається з одного атома кремнію та чотирьох атомів водню, відіграє ключову роль у формуванні хмар на газових гігантах. Однак, незважаючи на десятиліття пошуків, його не вдавалося виявити ні в атмосфері Юпітера та Сатурна, ні в тисячах атмосфер коричневих карликів та екзопланет. Це перше виявлення силану в будь-якому коричневому карлику, екзопланеті чи об'єкті Сонячної системи. Відкриття стало можливим завдяки передовим інфрачервоним спостереженням за допомогою космічного телескопа Джеймса Вебба (JWST) та телескопа Gemini South.
Відмінність «Аварії» полягає в її надзвичайно низькій металічності, що означає менший вміст елементів, важчих за водень, порівняно з молодшими об'єктами. У таких умовах кремній легше зв'язується з воднем, утворюючи силан, замість того, щоб утворювати важчі силікатні хмари, які зазвичай перешкоджають виявленню силану. Це відкриття свідчить про те, що вік та історія формування космічного тіла суттєво впливають на його атмосферний склад, пропонуючи нове розуміння процесів формування хмар у різних космічних умовах.