Астрономи виявили надмасивну чорну діру RACS J0320-35, яка демонструє безпрецедентну швидкість зростання, що ставить під сумнів усталені космологічні моделі. Розташована на відстані приблизно 12,8 мільярда світлових років від Землі, ця космічна сутність має масу, що перевищує масу Сонця приблизно в мільярд разів. Це робить її однією з найбільших чорних дір, виявлених на таких ранніх етапах існування Всесвіту.
Спостереження, проведені за допомогою рентгенівської обсерваторії Чандра від NASA, а також даних з Австралійського телескопа Square Kilometer Array Pathfinder (ASKAP), Dark Energy Survey та телескопа Gemini-South, показали, що RACS J0320-35 поглинає матерію зі швидкістю, яка приблизно в 2,4 рази перевищує теоретичну межу Еддінгтона. Ця межа визначає максимальну швидкість, з якою чорна діра може накопичувати масу, перш ніж тиск випромінювання, що виникає, почне протидіяти гравітаційному притяганню. Відкриття, опубліковане в Astrophysical Journal Letters, свідчить про те, що перші мільярд років існування Всесвіту є набагато більш загадковими, ніж вважалося раніше.
Як зазначив Хосе Афонсо, професор Факультету наук Лісабонського університету та дослідник Інституту астрофізики та космічних наук: «Перший мільярд років Всесвіту виявляється все більш загадковим. Ми не тільки продовжуємо відкривати ці гігантські чорні діри, які раніше вважалися неможливими, але й починаємо усвідомлювати, що вони вже мали екстремальні властивості в той час». Ця надзвичайна швидкість росту, що становить від 300 до 3000 сонячних мас на рік, кидає виклик уявленням про те, як надмасивні чорні діри могли досягти таких величезних розмірів так швидко після Великого вибуху.
Раніше вважалося, що для досягнення такої маси чорні діри мали народитися з масою щонайменше в 10 000 сонячних мас, або ж їхній ріст мав бути значно повільнішим. Однак, спостереження за RACS J0320-35 свідчать про те, що вони можуть рости значно швидше, потенційно починаючи з менших мас. Лука Ігіна з Центру астрофізики Гарвард-Смітсонівського інституту описав це відкриття як «трохи шокуюче», підкресливши, що такі швидкі темпи росту виходять за межі очікуваних. Ці висновки можуть призвести до перегляду існуючих моделей формування та еволюції чорних дір, пропонуючи нові шляхи для розуміння ранньої історії космосу.