Астрономи досліджують AT2025ulz як потенційний претендент на звання першої «суперкилонової»

Наукова спільнота астрономів нині прикута до події AT2025ulz, яка розглядається як перший можливий приклад феномену, що отримав назву «суперкилонова». Це теоретичне явище являє собою унікальне поєднання двох катастрофічних космічних подій: вибуху наднової та наступного за ним злиття, що породжує килонову. Початково ця подія була зафіксована 18 серпня 2025 року, привернувши увагу завдяки сигналу S250818k, який зареєстрували обсерваторії гравітаційних хвиль LIGO та Virgo. Аналіз сигналу вказував на злиття компактних об'єктів, причому маса хоча б одного з них виявилася несподівано низькою, що наштовхнуло дослідників на думку про ймовірне злиття двох нейтронних зірок із субсонячною масою.

Лише через кілька годин після реєстрації гравітаційно-хвильового сплеску, система Zwicky Transient Facility (ZTF) у Паломарській обсерваторії зафіксувала швидко згасаюче червоне світіння. Це світлове джерело розташовувалося на відстані приблизно 1,3 мільярда світлових років від нашої планети. Спочатку цей відгук був схожий на килонову GW170817, яка у 2017 році була підтверджена як місце утворення важких елементів, зокрема золота. Проте, подальша еволюція AT2025ulz продемонструвала неабияку аномалію: об'єкт почав набирати яскравість і змістився у синє світло, що є характерною ознакою наднової — зірки, що сколапсувала, втративши свою зовнішню оболонку (сверхнова з оголеним ядром, або stripped-envelope core-collapse supernova).

Менсі Каслівал із Каліфорнійського технологічного інституту (Caltech), яка очолила дослідження, результати якого були опубліковані у виданні The Astrophysical Journal Letters, підкреслила, що саме така послідовність подій — спочатку ознаки килонової, а потім поява наднової — обґрунтовує необхідність запровадження терміна «суперкилонова». Теоретична група, до якої входить Браян Метцгер з Колумбійського університету, висуває гіпотезу, що процес міг розпочатися з вибуху наднової, яка породила дві новостворені, нетипово малі нейтронні зорі. Ці дві субсонячні нейтронні зорі, ймовірно, зіткнулися майже миттєво, спричинивши первинне червоне світіння килонової, яке частково було затьмарене розширенням залишків попереднього вибуху наднової.

Девід Рейтце, директор Лабораторії LIGO, акцентував увагу на критичній важливості даних про масу, які підтверджують, що принаймні один із об'єктів, що зіткнулися, має масу меншу, ніж зазвичай очікується для нейтронних зірок. Теоретики припускають, що формування субсонячних нейтронних зірок може відбуватися внаслідок поділу зірки, що надто швидко обертається, або фрагментації навколишнього диска матерії під час її колапсу. Хоча AT2025ulz є надзвичайно вагомим кандидатом, науковці наголошують: теорія суперкилонової наразі залишається лише гіпотезою, що потребує підтвердження.

Для остаточного підтвердження статусу цього гібридного явища та визначення його частоти у Всесвіті, необхідні подальші, більш детальні спостереження. Особливу роль у цьому процесі відіграє майбутній п'ятий етап роботи (O5 run) систем LIGO/Virgo у поєднанні з даними, які збиратиме Обсерваторія імені Вери Рубін. Ця наземна обсерваторія, розташована на горі Серро-Пачон у Чилі, оснащена 8,36-метровим телескопом і розрахована на проведення ширококутного огляду неба кожні три ночі протягом десяти років. Успішне підтвердження або спростування моделі суперкилонової за допомогою таких потужних інструментів, як обсерваторія Рубін, обіцяє відкрити абсолютно нову сторінку у нашому розумінні еволюції найбільш масивних зірок та механізмів нуклеосинтезу у космічному просторі.