Рідкісні «місячні собаки» зафіксовані в умовах екстремально низьких атмосферних температур

Нещодавно в нічному небі спостерігалося унікальне оптичне явище, відоме як параселена, або «місячні собаки». Цей візуальний ефект створює вражаючу ілюзію появи кількох додаткових зображень Місяця, що немов зависають у нічній темряві, викликаючи щире захоплення у спостерігачів. Поява такого рідкісного та величного видовища безпосередньо пов'язана зі специфічними метеорологічними умовами, зокрема з екстремально низькими температурами повітря. За офіційними метеорологічними даними, стовпчики термометрів опускалися нижче критичної позначки мінус 20 градусів за Цельсієм, що і створило необхідний атмосферний стан для цієї унікальної світлової вистави.

Природа цього явища криється у складній фізичній взаємодії місячного світла з атмосферними частинками. Світлові промені заломлюються, проходячи крізь горизонтально орієнтовані шестикутні крижані кристали, які знаходяться у складі високогірних хмарних утворень. Ці мікроскопічні кристали виконують роль природних призм, майстерно відхиляючи світлові промені під кутом приблизно 22 градуси від їхнього первинного шляху. В результаті по обидва боки від основного місячного диска виникають виразні яскраві плями, які іноді нагадують невеликі комети. Як правило, такі необхідні для явища крижані структури зосереджені в перистих хмарах, що дрейфують на значних висотах, де температурний режим залишається стабільно низьким для підтримки процесу кристалізації.

Механізм формування параселени багато в чому ідентичний сонячним собакам, або паргеліям, які можна побачити вдень, проте нічне спостереження цього явища трапляється значно рідше. Для виникнення чітких світлових акцентів потрібна виняткова комбінація факторів: підвищена вологість, ідеально прозора верхня атмосфера та вже згаданий суворий мороз. Геометрична точність розташування цих шестигранних кристалів має вирішальне значення для кінцевого результату. Якщо кристали орієнтовані хаотично або нерівномірно, ефект розсіювання світла стає розмитим і дифузним, що перешкоджає формуванню чітко окреслених «фальшивих місяців», залишаючи лише слабке світіння навколо небесного тіла.

Такі явища атмосферної оптики надають вченим цінні, хоч і короткочасні, дані про склад і структуру верхньої тропосфери та нижньої стратосфери. Документування точних часових рамок, географічних координат та детальних температурних показників такої події дозволяє фахівцям з атмосферної фізики моделювати специфічний кристалічний габітус та їхній просторовий розподіл. Сучасні наукові дослідження вказують на те, що саме плоскі шестикутні кристали мають найбільшу схильність до горизонтального вирівнювання під впливом аеродинамічних сил під час їхнього повільного падіння крізь шари атмосфери. Саме цей процес є прямою причиною виникнення 22-градусного гало та пов'язаних із ним яскравих побічних зображень.

Винятковість цієї конкретної події підкреслюється надзвичайно суворими екологічними параметрами, необхідними для її реалізації. Стабільні температури нижче мінус 20 градусів за Цельсієм не є повсюдними на середніх і великих висотах, де зазвичай розташовуються крижані хмари, особливо в поєднанні з необхідною концентрацією ідеально орієнтованих кристалів. Хоча загальне 22-градусне місячне гало вважається більш поширеним явищем, виразні та яскраві парантелії потребують значно вищого ступеня впорядкованості та високої щільності крижаних частинок. Це спостереження слугує не лише естетичним об'єктом, а й виступає відчутною демонстрацією закону заломлення Снелліуса, реалізованого через природні атмосферні лінзи, що надає важливі дані для кліматологів, які вивчають локальні екстремальні похолодання.