Балтійське море досягло історичного мінімуму рівня води через аномальні східні вітри

Балтійське море зафіксувало найнижчий рівень об’єму води з моменту початку систематичних спостережень у 1886 році. Це екстремальне явище, яке спостерігається з січня 2026 року, науковці пояснюють тривалим домінуванням потужних східних вітрів. Такий стійкий метеорологічний паттерн буквально виштовхнув величезні маси води на захід через Данські протоки, зокрема через море Бельт, у басейн Північного моря. У зв'язку з цим Інститут дослідження Балтійського моря імені Лейбніца у Варнемюнде (IOW) ініціював спеціальну 49-денну моніторингову кампанію для оцінки екологічних наслідків цієї рідкісної океанографічної події.

Станом на 5 лютого 2026 року було зафіксовано, що середній дефіцит рівня моря перевищив 67,4 сантиметра відносно довгострокового середнього показника. Це відповідає втраті приблизно 275 кубічних кілометрів води з усього басейну. Таке зниження є історично безпрецедентним: за 140 років ведення записів лише в п'яти інших випадках рівень води опускався нижче норми більш ніж на 60 сантиметрів. Дані шведського гідропоста Ландсорт-Норра, який надає безперервну інформацію з 1886 року, підтвердили ці рекордні показники. Основним рушієм став стабільний антициклон, що, ймовірно, прийшов із Сибіру, заблокувавши шлях традиційним теплим і вологим циклонам із заходу та спрямувавши їх у бік Південної Європи.

Дослідники зазначають, що таке вітрове зміщення водних мас створює сприятливі умови для так званого Великого балтійського запливу (MBI) з Північного моря. Ці події є життєво важливими природними механізмами, оскільки вони залишаються єдиним способом насичення киснем глибоких і солоних вод центральних басейнів Балтики. Під час запливу щільна, холодна та багата на кисень вода рухається вздовж морського дна, витісняючи застійні маси з дефіцитом кисню, що знаходяться під галокліном. Таке оновлення є критичним для ліквідації «мертвих зон» та покращення умов для нересту таких видів, як тріска, що позитивно впливає на загальне біорізноманіття регіону.

Інститут IOW оновив свої дані щодо циклічності MBI, які демонструють варіації інтенсивності приблизно кожні 30 років, що спростовує попередні теорії про їхнє поступове зникнення. Остання помітна подія середнього масштабу відбулася у грудні 2023 року, принісши тимчасове покращення екологічного стану південної Балтики. Через унікальну напівзамкнену географію та низьку солоність, яка становить лише десяту частину від океанічної, повна заміна води в Балтійському морі — це тривалий процес, що займає від 20 до 30 років. Поточний рекордний мінімум може стати фундаментом для масштабного екологічного оновлення після очікуваного припливу холодних солоних вод.

Нинішня ситуація підкреслює вразливість екосистеми Балтійського моря до атмосферних коливань та глобальних кліматичних процесів. Науковці продовжують пильне спостереження, очікуючи, що зміна напрямку вітру врешті-решт запустить зворотний процес, який принесе нове життя в найбільш виснажені глибоководні райони. Цей період екстремально низької води є не лише кліматичною аномалією, а й унікальним шансом для природи перезапустити біологічні цикли, що забезпечують екологічну стійкість морського середовища на десятиліття вперед.