SETI переглядає архіви: як космічна погода могла приховати сигнали позаземних цивілізацій

На початку 2026 року Спільнота з пошуку позаземного розуму (SETI) оголосила про перехід до нового методологічного етапу, зосередженого на глибокому перегляді колосальних обсягів архівних даних, накопичених протягом десятиліть. Ця стратегічна фаза, що охоплює період з січня по березень 2026 року, базується на припущенні, що тривала «космічна тиша» може бути не ознакою відсутності розумного життя, а результатом технологічних обмежень минулого або специфічних спотворень, спричинених явищами космічної погоди поблизу далеких зірок-джерел.

Центральне місце в поточних зусиллях посідає повторна обробка результатів легендарного проєкту SETI@home, який протягом 21 року залучав обчислювальні потужності мільйонів добровольців по всьому світу. Дані, зібрані зокрема за допомогою нині недіючої обсерваторії Аресібо, свого часу виявили близько 12 мільярдів потенційно цікавих сигналів. Після ретельної верифікації за участю фахівців Інституту SETI та Інституту гравітаційної фізики Макса Планка цей масив було звужено до приблизно 100 найбільш перспективних кандидатів. Починаючи з липня 2025 року, ці цілі піддаються повторним спостереженням за допомогою китайського радіотелескопа FAST (Five-hundred-meter Aperture Spherical Telescope). Ерік Корпела, директор SETI@home, та співзасновник проєкту Девід Андерсон наголошують, що в цих записах може ховатися інформація, яку раніше буквально «прогледіли» через брак точності.

Поряд із практичним аналізом архівів, фізик Клаудіо Грімальді з Федеральної політехнічної школи Лозанни (EPFL) продовжує зміцнювати теоретичний фундамент пошуків, досліджуючи ймовірність пропущених контактів. Його робота, що базується на методах байєсівської статистики, припускає, що виключне покладання на теорію «пропущених сигналів» вимагає занадто сміливих допущень щодо поширеності технологічно розвиненого життя у космосі. Це змушує вчених шукати більш фізично обґрунтовані причини невдач попередніх десятиліть.

Нова критична теорія, детально викладена у звіті від 8 березня 2026 року, акцентує увагу на деструктивному впливі «космічної погоди» — турбулентності плазми та корональних викидів маси (КВМ) безпосередньо біля зірок, що випромінюють сигнал. Дослідження доктора Вішала Гаджара та Грейс К. Браун з Інституту SETI продемонстрували, що така турбулентність здатна значно розширювати вузькосмугові радіосигнали, буквально «розмазуючи» їхню потужність за широким спектром частот. Це явище, підтверджене калібруванням за допомогою радіопередач власних космічних апаратів людства, таких як «Піонер-6», призводить до того, що сигнал опускається нижче порогів виявлення. Особлива увага приділяється зіркам типу М-карликів, які становлять близько 75% населення Чумацького Шляху, оскільки їхня плазмова активність є надзвичайно інтенсивною. Доктор Гаджар підкреслив, що розмитий сигнал може залишатися непоміченим нашими приладами, навіть якщо він реально існує, що потенційно пояснює феномен радіомовчання при пошуку техносигнатур.

Сучасне зміщення стратегії SETI у бік використання штучного інтелекту для виявлення аномалій та проведення багатохвильових пошуків відображає визнання того, що Всесвіт є хаотичним середовищем, яке вимагає адаптивних методів спостереження. Таким чином, науковий консенсус трансформується: замість того, щоб питати, чи мовчить Всесвіт, вчені тепер запитують, чи достатньо адекватно ми його слухали. Перехід від пасивного очікування до активного переосмислення накопичених знань відкриває нову главу в історії астробіології.