Найрідкісніші червоні спрайти зафіксовано над Омарамою в Новій Зеландії у жовтні 2025 року

У жовтні 2025 року над величними Глиняними скелями Омарамами, що розташовані на Південному острові Нової Зеландії, відбулася подія, яка стала справжнім тріумфом для астрофотографів. Група, до складу якої входили Том Рей, Ден Зафра та Хосе Кантабрана, спочатку планувала зйомку Чумацького Шляху. Однак замість очікуваних кадрів вони несподівано стали свідками одного з найбільш невловимих атмосферних явищ — червоних спрайтів.

Ці гігантські, але надзвичайно швидкоплинні електричні розряди холодної плазми спалахують у верхніх шарах атмосфери, сягаючи висоти до 90 кілометрів над активними грозовими фронтами. Спрайти мають форму, що часто порівнюють із медузоподібними структурами або яскраво-червоними стовпами світла, і зникають вони буквально за частки секунди. Вони існують лише протягом кількох мілісекунд, що робить їхнє виявлення та фіксацію з поверхні Землі надзвичайно складним завданням. Саме новозеландський фотограф Том Рей, переглядаючи відзнятий матеріал, призначений для панорами Чумацького Шляху, виявив ці незвичайні багряні спалахи, що викликало неабияке захоплення у всієї команди.

Іспанський фотограф Ден Зафра пізніше підкреслив, що спільний знімок, на якому поєднано Чумацький Шлях та спрайти, є феноменально рідкісним досягненням, яке вимагало ідеального збігу обставин. Червоні спрайти слугують важливим вікном для вивчення верхніх шарів атмосфери, оскільки вони демонструють унікальні процеси атмосферної електрики. На відміну від звичайної блискавки, яка розряджається вниз, спрямовуючись до землі, спрайти рухаються у протилежному напрямку — вгору, досягаючи мезосфери та навіть нижніх шарів термосфери.

Характерний червонуватий відтінок цих розрядів пояснюється світінням азоту в розрідженому середовищі. Це світіння відбувається на висоті приблизно 70 кілометрів. Вивчення цих явищ допомагає вченим краще зрозуміти процеси атмосферної електрики, які відбуваються на великих висотах, і поглибити знання про взаємодію між тропосферою та вищими шарами.

Історично перше документальне підтвердження існування цього явища було отримано дослідниками з Університету Міннесоти у 1989 році, що відкрило нову сторінку в розумінні електричних процесів у атмосфері. Астроном Іен Гріффін із Музею Отаго підтвердив виняткову складність фіксації спрайтів через їхню слабкість та непередбачуваність. Примітно, що вчені також виявили аналогічні спрайти в атмосфері Юпітера, що свідчить про універсальність певних фізичних процесів у Сонячній системі та за її межами.