Літак Boeing 737 MAX 8 авіакомпанії United Airlines, який виконував рейс UA1093 за маршрутом Денвер – Лос-Анджелес, був змушений здійснити позапланову посадку 16 жовтня 2025 року. Причиною стало серйозне пошкодження вітрового скла в кабіні пілотів. Інцидент стався на крейсерській висоті 36 000 футів (приблизно 11 000 метрів). Екіпаж помітив на склі характерне пошкодження, що нагадувало сітку, яке супроводжувалося слідами оплавлення.
Пілоти відреагували миттєво: вони негайно знизили висоту польоту до 26 000 футів та запросили дозвіл на екстрену посадку в Міжнародному аеропорту Солт-Лейк-Сіті. Під час цього непередбачуваного випадку один із пілотів отримав незначні травми — синці та забої руки від уламків. На борту повітряного судна перебувало 140 осіб, включаючи членів екіпажу.
Пасажири зіткнулися із затримкою, що тривала близько шести годин, після чого їх пересадили на резервний літак Boeing 737 MAX 9 для продовження подорожі до Лос-Анджелеса. Характер пошкодження, що включав сліди опіків, одразу викликав припущення про високошвидкісний зовнішній вплив. Серед можливих причин розглядаються мікрометеорит або фрагмент космічного сміття.
Представники United Airlines підтвердили, що пошкоджено було лише один шар багатошарового скла, що дозволило зберегти герметичність кабіни аж до моменту приземлення. З огляду на потенційну системну важливість події, Федеральна авіаційна адміністрація (FAA) та NASA розпочали спільне розслідування. Цей випадок вкотре привертає увагу до зростаючої проблеми засмічення навколоземної орбіти.
Згідно з нещодавнім дослідженням, опублікованим Університетом Британської Колумбії у виданні Scientific Reports, ймовірність того, що космічне сміття увійде в атмосферу над зонами активних польотів, досягає 26% щороку. Вчені також підрахували, що в регіонах з високою щільністю авіаперевезень, зокрема в Північній Америці, ризик такого перетину оцінюється в 0,8% на рік. Інцидент з рейсом UA1093, а також подібний випадок, що стався 15 жовтня, коли літак міністра оборони Піта Хегсета здійснив аварійну посадку через тріщину в склі над Атлантикою, слугують вагомим каталізатором для перегляду чинних стандартів безпеки.
Професіоналізм екіпажу, який оперативно здійснив зниження та забезпечив безпечну посадку, став запорукою сприятливого результату для всіх пасажирів. Проте ця подія чітко наголошує на необхідності глибшого розуміння взаємозв’язку між повітряним простором та орбітальним забрудненням, що постійно зростає. Регулятори тепер змушені шукати нові шляхи для відстеження об’єктів на орбіті та інтеграції цих даних у планування повітряного руху, щоб запобігти подібним інцидентам у майбутньому.