Затонулі боєприпаси стали несподіваними рифами: що це відкриття говорить про природу та майбутнє моря

У жовтні 2024 року на дні Балтійського моря, а саме у Любецькій затоці, дослідники виявили дещо абсолютно непередбачуване. На іржавіючих боєприпасах часів Другої світової війни буйно процвітають густі, насичені життям екосистеми. Те, що було створено для тотального знищення, парадоксальним чином перетворилося на структуру, що підтримує життя.

Саме цей феномен став епіцентром одного з найважливіших наукових відкриттів, що набули розголосу у 2025 році. Це історія про те, як природа знаходить вихід навіть там, де панує людська руйнація.

Морські сади серед військового брухту

Фахівці з дослідницького інституту Зенкенберга (Senckenberg Research Institute) скерували під воду дистанційно керований апарат (ROV). Їхньою метою було вивчення місць скидання старої військової техніки. Науковці очікували побачити лише мертвий метал, токсичні плями чи повну порожнечу на дні.

Проте дані апарату вразили: зафіксовано щільність біологічних організмів, що сягала понад 40 000 одиниць на квадратний метр. Цей показник цілком порівнянний із щільністю населення коралового рифу. Більше того, це значно перевищує показники на навколишньому морському дні чи на природних мулистих ділянках Балтики.

Чому так сталося? Балтійське море має м'яке дно, позбавлене каміння, яке було виловлене людьми ще раніше. Залізо військових снарядів стало однією з небагатьох твердих поверхонь, доступних для колонізації. Море не цікавило походження цього металу; воно просто використало його як основу для існування.

Боєприпаси як новий субстрат: наукове обґрунтування

Морське дно Балтики переважно складається з мулу. Твердого ґрунту критично бракує, оскільки природні валуни були вилучені ще у XIX–XX століттях для будівельних потреб. Цей процес, відомий як «кам’яна риболовля», завершився лише у 1976 році, докорінно змінивши підводну архітектуру регіону.

Коли на глибині з’явилися металеві корпуси боєприпасів — чи то ракети V-1, чи артилерійські снаряди та авіабомби — вони заповнили цю структурну порожнечу. Вони стали ідеальним місцем для:

• Кріплення колоній мідій;

Структура породила життя. Функція боєприпасу була стерта часом, залишилася лише його фізична форма.

Токсичність присутня, але екосистема демонструє мудрість

У звітах дослідників, опублікованих у вересні 2025 року у виданні Communications Earth & Environment, чітко зазначено: так, відбувається вилуговування ТНТ та RDX. Так, фіксуються небезпечні концентрації, і хімічний слід війни простежується поблизу.

Однак, що дивно, живі організми концентруються саме на металевих частинах, а не безпосередньо на вибухових речовинах. Біологічні види свідомо уникають забруднених матеріалів. Це не боротьба за виживання, а швидше самоналаштування екосистеми. Природа демонструє чітку логіку розмежування простору: тут можна жити, а тут умови неприйнятні.

Це відбувається без драми чи моралізаторства, керуючись виключно енергетичною логікою систем.

1,6 мільйона тонн зброї на дні: спадщина, що дихає

Німецькі води приховують приблизно 1,6 мільйона тонн старої зброї. Тепер ми знаємо, що частина цього «металевого минулого» стала біологічним майбутнім. У зоні дослідження виявили десять крилатих ракет часів нацистської Німеччини — V-1, відомих як Fi 103. Те, що колись летіло руйнувати міста, тепер слугує опорою для морського життя.

Вилучити чи залишити? Головний екологічний виклик Балтики

Очищення морського дна є критично важливим завданням із погляду безпеки. Не можна ігнорувати ризик детонації та довгострокового забруднення. Проте, якщо ці боєприпаси вилучити, зникнуть і цілі екосистеми, які на них виросли.

Це ставить перед науковцями складне питання: чи можливо очистити море, не знищивши життя, яке вже встигло сформуватися на нашому смітті?

Вчені пропонують виважене рішення: замінювати руйнівні боєприпаси спеціально розробленими бетонними блоками-рифами. Мета полягає у збереженні біологічної структури середовища, усуненні загрози вибуху та мінімізації токсичності, дозволяючи життю залишатися у своєму новому домі.

Німеччина вже виділила 100 мільйонів євро на пілотний проєкт. Вперше за багато років дискусія точиться не про те, як вивезти зброю, а про те, як замінити її екологічно мудрим аналогом.

Що Балтика говорить нам: філософія без зайвих слів

Це історія не про війну чи металеві відходи. Це розповідь про фундаментальні принципи існування природи:

• Де є форма — там обов’язково з’явиться життя.

Балтика робить те, що не вдалося людині: вона перетворює руйнування на опору. Вона приймає метал війни, але відкидає її сенс. Вона показує, що життя процвітає не в ідеальних умовах, а в тих, що доступні тут і зараз.

І найголовніше — вона нагадує: не буває мертвих місць, доки існує потенціал для росту. Навіть залишки війни можуть стати фундаментом для майбутнього.