Північноатлантичний гладкий кит: обережний проблиск надії в океанській тиші

Останній перепис морських мешканців приніс обережну нотку оптимізму щодо долі північноатлантичного гладкого кита (Eubalaena glacialis) — одного з найбільш рідкісних та вразливих видів на нашій планеті. Станом на жовтень 2025 року, загальна чисельність популяції оцінюється у 384 особини. Це число демонструє незначне зростання порівняно з попереднім роком, коли було зафіксовано 376 китів. Хоча цей скромний приріст є позитивним сигналом після тривалого періоду занепаду, ключові загрози для виду залишаються надзвичайно серйозними. Головні небезпеки — це зіткнення з великими суднами та фатальне заплутування у рибальських знаряддях.

Репродуктивний потенціал популяції підтвердився під час сезону розмноження 2025 року, коли було зареєстровано 11 новонароджених дитинчат. Ця подія дає підстави сподіватися на відновлення, проте загальна кількість особин все ще перебуває на критично низькому рівні, що вимагає постійного захисту та інтенсивного наукового моніторингу. Історичні дані свідчать, що до початку масового китобійного промислу чисельність північноатлантичних гладких китів коливалася від 9 000 до 21 000 особин. Вид пережив майже повне винищення. Хоча повільне відновлення спостерігалося з 1990 по 2010 роки, після 2010 року відбулося нове зниження, що яскраво ілюструє крихкість цього процесу.

Людський фактор продовжує відігравати вирішальну роль у виживанні цих гігантів. Статистика за період з 2003 по 2018 рік є невтішною: із 43 встановлених випадків загибелі 38 були спричинені або ударами кораблів, або заплутуванням у сітках. Такі травми та значні енергетичні втрати є особливо згубними для самок, яким необхідний величезний запас сил для виношування та вигодовування дитинчат. Раніше інтервал між пологами у них сягав шести років і більше, а рівень смертності перевищував стійкий поріг — 0,9 особини на рік. Тому кожна врятована тварина стає символом надії на майбутнє.

Сьогодні пошук гармонійного співіснування між людиною та океаном набуває нових, технологічних форм. Інновації у сфері безконтактних або «на вимогу» рибальських технологій відкривають шлях до мінімізації ризику заплутування китів. Розробка пасток, які не потребують використання мотузок (безмотузкові пастки), може стати оптимальним рішенням, що поєднує інтереси рибальства та природоохоронної діяльності. Однак для широкого впровадження таких систем необхідні значні фінансові інвестиції та ефективна міжнародна координація. Навіть відносно прості заходи, як-от скорочення кількості знарядь на 30 %, здатні суттєво зменшити кількість інцидентів.

Нинішній облік популяції чітко нагадує нам: час для рішучих дій настав. Майбутнє цього унікального виду залежить не лише від технологічних проривів і законодавчих актів, але й від нашої здатності сприймати океан як живу систему, з якою можлива співтворчість, а не конкуренція. Кожне збережене життя — це важливий крок до відновлення рівноваги, де людина і кит знову існують у єдиному потоці.