Німецько-індонезійська співпраця створила нову карту океанського дна біля берегів Індонезії

Поруч із цим невеликим індонезійським островом нещодавно завершилася одна з найбільш інноваційних океанографічних місій останнього десятиліття. Вперше фахівці з Університету ХафенСіті (Гамбург) та Інституту Технології Бандунг (ITB) об'єднали інформацію, отриману від двох різних лідарних систем — повітряної та підводної. Результатом стало створення надзвичайно деталізованої тривимірної моделі прибережної зони.

Цей масштабний проєкт, який отримав підтримку від Інституту Фізичних Вимірювань ім. Фраунгофера (Fraunhofer IPM), знаменує собою важливий крок у розвитку нового покоління картографування океанів. Його унікальність полягає в тому, що він базується не на традиційному звуковому методі (сонарі), а на використанні світла.

Злиття небесних і підводних даних

Для досягнення цієї мети інженери застосували два високотехнологічні прилади: повітряний лазерний сканер ABS та підводний лідар ULi. Ці інструменти були розроблені для того, щоб «бачити» одну й ту саму ділянку простору, але з принципово різних ракурсів: ABS працював з висоти, фіксуючи панораму прибережної топографії, тоді як ULi занурювався у воду.

Підводний лідар ULi, розроблений Fraunhofer IPM, відповідав за формування надточної моделі підводного рельєфу. Його можливості дозволяли фіксувати до 100 000 точок на секунду, забезпечуючи при цьому міліметрове просторове розрізнення.

Така безпрецедентна синхронізація роботи дозволила вперше інтегрувати дані, отримані з повітря та з-під води, в єдину цілісну систему. Це дало змогу розглядати берегову лінію як динамічну, живу структуру, де світло відбивається, заломлюється і чітко окреслює рельєф океанського дна.

Фізика світла у водному середовищі

Умови біля острова Прамбука виявилися майже ідеальними для проведення експерименту, оскільки видимість сягала 12 метрів. Це дозволило успішно провести перше в історії тестування подвійної калібрування світла: як з повітря, так і безпосередньо під водою.

Для верифікації точності вимірювань на глибині були розміщені спеціальні об'єкти, які слугували орієнтирами або «маячками» для обох лідарних систем. Отримані результати підтвердили, що ця інноваційна технологія здатна ефективно замінити навіть найсучасніші сонарні пристрої, дозволяючи реєструвати об'єкти з точністю до міліметра навіть на глибинах у сотні метрів.

Професор Харальд Штернберг, який очолює відділ гідрографії та геодезії в HCU, підкреслив важливість досягнення, заявивши: «Ми вперше отримали цілісну, гармонійну 3D-картину підводного світу. Світло стає інструментом пізнання — і мостом між морем і небом.»

Океан як дзеркало технологічного прогресу

Ця розробка відкриває широкі перспективи для моніторингу морських екосистем, а також для контролю стану критично важливої інфраструктури, включаючи вітряні електростанції та нафтогазові платформи. Поєднання даних, зібраних системами ABS та ULi, наочно демонструє, як синергія різних наукових підходів може виявити раніше невидимі шари океану.

Цей проєкт слугує яскравим нагадуванням: океан — це не просто водна стихія, а й дзеркало Землі, де кожна крапля відбиває технологію світла та прагнення людства бачити глибше.