Нове дослідження, опубліковане у серпні 2025 року, виявило значні зміни у популяціях метеликів Фінляндії, спричинені переважно зміною клімату. Аналіз понад 224 000 спостережень за метеликами, зібраних по всій країні за два 30-річні періоди, показує чітку тенденцію: спільноти метеликів все більше домінують види, пристосовані до теплішого клімату.
У північній Фінляндії ця зміна характеризується зникненням видів, що віддають перевагу холоднішим умовам. Натомість південна Фінляндія переживає приплив нових теплолюбних видів, при цьому більшість існуючих видів зберігаються. Особливо тривожним є той факт, що темпи змін у складі спільнот удвічі вищі на півночі порівняно з півднем. Це прискорене перетворення робить північне біорізноманіття особливо вразливим до згубних наслідків потепління клімату, що може призвести до каскадних впливів на функції екосистем.
Доктор Емілі Елліс з Дослідницького центру екологічних змін, головний автор дослідження, підкреслила цю нерівність, зазначивши: «Темпи змін у складі спільнот метеликів були вдвічі вищими на півночі порівняно з півднем». Ці висновки узгоджуються з іншими нещодавніми дослідженнями, які виявили, що види, пристосовані до прохолоднішого клімату, загалом зменшилися та перемістилися на північ, тоді як теплолюбні види збільшилися, що свідчить про нерівномірний вплив потепління клімату на біорізноманіття.
Північні спільноти метеликів, розташовані на холодніших краях кліматичних діапазонів видів, стикаються з підвищеним ризиком чистої втрати видів, а не їх заміни, що вказує на збільшення ризиків вимирання на кліматичних межах. Методологія дослідження базувалася на надзвичайно детальному та тривалому моніторингу, підтриманому відданими волонтерами по всій Фінляндії. Понад 224 000 спостережень за метеликами, зібраних протягом 30 років, забезпечили надійну емпіричну основу для виявлення цих тонких, але значущих змін.
Ці висновки мають глибокі наслідки для природоохоронної політики. Розуміння того, де і як видові угруповання є найбільш вразливими, дозволяє більш точно розподіляти природоохоронні ресурси. Конкретні стратегії можуть включати захист середовищ існування, адаптований до видів, що скорочуються, у північних регіонах. Крім того, різні механізми термофілізації свідчать про те, що природоохоронні заходи повинні бути регіонально адаптованими.
Підтримка північних спільнот може передбачати зменшення тиску вимирання, тоді як південні регіони виграють від моніторингу екологічних наслідків видів, що колонізують. Дослідження сприяє ширшій екологічній теорії, демонструючи, як кліматичні крайові ефекти посилюють вразливість серед спеціалізованих видів. Воно показує, що екологічні наслідки потепління включають складні зміни складу, зумовлені локальними вимираннями та колонізаціями. Подальші дослідження та постійний моніторинг будуть важливими для відстеження цієї динаміки, оскільки клімат Фінляндії продовжує теплішати.