Дослідження, проведене під керівництвом Кемерона Немета з Університету Гаваїв у Маноа, виявило, що горбаті кити є єдиними вусатими китами, здатними до високопродуктивних поворотів, необхідних для їхньої фірмової техніки бульбашкової сітки. Це відкриття підкреслює спеціалізовану біомеханіку, що стоїть за цією видатною поведінкою.
Великі грудні плавці горбатих китів відіграють ключову роль у їхній ефективній маневреності. Ці плавці можуть генерувати майже половину сили, необхідної для виконання цих маневрів, що робить техніку бульбашкової сітки енергетично вигідною для них. Дослідження, що поєднує дані з дронів та неінвазивних датчиків, дозволило точно кількісно оцінити продуктивність поворотів, необхідних для цього маневру. Вчені були вражені, виявивши, що серед тисяч поворотів, здійснених різними видами китів, жоден інший вид не демонстрував продуктивності, необхідної для створення бульбашкової сітки.
Ці висновки особливо актуальні для Гаваїв, куди горбаті кити мігрують для періоду голодування. Розуміння ефективності їхніх методів годування є життєво важливим для оцінки їхнього стану здоров'я та енергетичних потреб під час перебування у водах Гаваїв. Горбаті кити мігрують до Гавайських островів з Аляски, долаючи понад 3000 миль, щоб розмножуватися та виховувати своїх дитинчат у теплих водах. Протягом цього періоду, який триває з листопада по березень, вони не харчуються, покладаючись на запаси жиру, накопичені під час сезону годування на Алясці. Цей період голодування є критично важливим, особливо для вагітних самок, чиї енергетичні потреби зростають.
Техніка бульбашкової сітки, яка може бути як індивідуальною, так і груповою, включає випускання бульбашок з дихала для створення кільця, що оточує здобич. Цей метод, який вимагає значної маневреності, дозволяє китам ефективно концентрувати дрібну рибу та криль. Дослідження також виявили, що горбаті кити можуть використовувати свої грудні плавці для «пастухування» здобичі, створюючи фізичні бар'єри, направляючи воду до рота або використовуючи нижню сторону плавця для дезорієнтації риби за допомогою світла.
Ці складні поведінкові адаптації демонструють виняткову винахідливість горбатих китів у пошуку їжі, що дозволяє їм успішно полювати на менші або розсіяні групи здобичі, навіть коли інші види китів не можуть цього зробити через вищі енергетичні витрати. Вивчення цих унікальних технік годування не тільки розкриває складність біомеханіки горбатих китів, але й підкреслює їхню важливу роль в екосистемі. Розуміння цих процесів допомагає в зусиллях зі збереження, особливо враховуючи, що горбаті кити є видом, що перебуває під загрозою зникнення, хоча їхня популяція поступово відновлюється.