У Медісоні, штат Вісконсін, пара лелек-пігмейок (Sandhill cranes) виховує гусеня канадської казарки (Canada goose gosling), створивши незвичайну, але міцну родину. Ця рідкісна подія привернула увагу спостерігачів за дикою природою та фотографів, які документують цю унікальну взаємодію.
Історія почалася після того, як лелеки-пігмейки були змушені покинути своє гніздо через весняні повені. Вони знайшли нове місце для гніздування, яке раніше належало канадській качці. Серед покинутих яєць залишилося одне, яке згодом вилупилося. Лелеки-пігмейки прийняли гусеня як власне, і з того часу воно нерозлучно з ними. Фотограф дикої природи Алан Гінзберг, який спостерігає за цією родиною, назвав гусеня "Голді", а пташеня лелеки-пігмейки – "Коппер". Він зазначає, що обидва пташенята добре адаптувалися, а лелеки-пігмейки навчають гусеня своїм звичкам годування.
Це вже не перший випадок такої міжвидової адаптації; подібні випадки спостерігалися в Медісоні і раніше, зокрема у 2024 році. Міжнародний фонд лелек-пігмейок (International Crane Foundation) зазначає, що такі випадки усиновлення стають дедалі частішими, що може бути пов'язано зі зростанням популяцій обох видів у розвинених районах. Популяція лелек-пігмейок східного регіону значно зросла: з менш ніж 20 000 птахів у 1979 році до приблизно 110 000 у 2023 році. Подібним чином, популяція канадських качок зросла з 1,26 мільйона у 1970 році до приблизно семи мільйонів сьогодні. Цей сплеск популяцій, зумовлений зусиллями зі збереження природи, призвів до того, що обидва види частіше зустрічаються в людських поселеннях, створюючи умови для таких дивовижних подій.
Незважаючи на відмінності у польоті та міграційних шляхах, існує надія, що гусеня зможе приєднатися до своєї природної родини качок. Однак, лелеки-пігмейки відомі своєю сильною прив'язаністю до місць гніздування. Ця історія нагадує про дивовижну здатність природи до адаптації та про те, як різні види можуть знаходити спільну мову, демонструючи приклад прийняття та турботи, що виходить за межі видових відмінностей.